Кохання та Кров

26

Ми із Ноєм вийшли із замку непоміченими, я була одягнена у його плащ, який прикривав моє обличчя та тіло. Якщо із моєї ситуації було зрозуміло навіщо мені плащ, то в Ноєвій ситуації я навіть не знаю що й сказати. Ми в дуеті виглядали як якісь злочинці, двоє у чорних довгих плащах та із зброєю в руках. * Я трішки звісно перебільшую, тому що зброю так мені й ніхто досі не дав, але у Ноя був прикріплений ніж до пояса штанів.. — Навіщо ж йому ніж? - це була іще одна загадка для мене*
Коли ми відійшли досить далеко від замку, я оглянулася назад. Із цього вигляду замок і справді виглядав вельможе. Коли ми сюди заїхали, я навіть його не бачила, тому була дечим здивована що знаходилася у ньому.
— Ной можна запитання ?- він поглянув на мене, та махнув головою в знак згоди.
— Куди ми йдемо?, Чому ми ночували у замку?, Чому ти у плащі та ще й із зброєю ?
Ной приклав свої пальці до моїх губ, та шепнув ледь чутно. —Тсс Донісса.
— У мене і ще додаток до запитання, навіть два. Що таке Донісса, і скільки тобі насправді років ?
Ной відтягнув мене у якісь безлюдні вулички- поки ми йшли він мовчав, в результаті привівши нас до якоїсь стіни біля пагорбу. Він присів біля стіни, та жестом закликав мене приєднатися до нього. Із цього місця місто виглядало неймовірно. Вечірні зорі, добавляли краплі романтизму, а наші плащі давали нам змогу сховатися у Покрові ночі. * Сумніваюся що нас тут хтось побачить*
— Звідки ти знаєш про це місце? - Ной глянув на мене та засміявся.
— Донісса, ми почали з того що ти повинна була поставити мені одне питання, а зараз їх уже шість.
— Ти рахував?
— Звісно, ще й запамʼятав кожне. - Цього разу посміхнулася я.
— Знаєш що таке гола правда ?
— Ні. - Ной поглянув мені у очі, та його голосом пронісся ентузіазм.
— Ти мені поставила запитання а я відповім на них чистою правдою- натомість я зроблю таке ж саме задавши тобі свої запитання. Згода ?
— Так.
— Я думаю куди ми йдемо, ти і так зрозуміла, тому одразу друге запитання. — «Чому ми ночували у замку» - Ной трішки подумав та заговорив. — Ми тут постійно ночуємо, це ж не просто замок, так там живе герцог, але він ніколи не против щоб ми залишилися там, він тільки радий цьому.
Я промовчала, звучало це досить логічно.
— Скільки тобі років ? - запитав Ной.
— Майже сімнадцять.
— О боги, я боюся тебе розбещити.
— Не бійся, усе що ти спромігся зробити це зіпсувати мені психіку. - Ной обдарував мене усмішкою, та клятою ямочкою на правій щоці.
— «Чому ти у плащі та із зброєю » — а чому б і ні? Хто ж знає що спіткне нас по дорозі, а плащ щоб було менше запитань.
— Гаразд, повірю.
— Ти уже спала з кимось ?
— До чого тут це запитання ?
— Мін, це звичайне запитання.
— Ні я ще ні з ким не спала, максимум на що спромоглася це бути чуть не зґвалтованою Бо та Десом, та ще й Джейком. Тому ні.
— « Майже» тому що я постійно рятую тебе.
— А коли мене уже хтось врятує від тебе ?
— Важко сказати, будемо цього чекати.
— « Що таке Донісса» — Загалом я тобі уже відповідав на це, але як бачу ти цього не запамʼятала. — Це слово має різні значення для усіх.
— А яке значення воно має для тебе ?
— Ну для мене це щось сильне можливо навіть божественно неймовірне.
* «— Божественно неймовірне..» він вважає мене неймовірною, я.... Я навіть не знаю як на це реагувати... але відчуваю шо мої метелики скоро вибухнуть . »
— Що ти думаєш про Максадонців ?
— Колись думала, що вони вбивці та навіжені жадіни, але зараз думаю що вони на десять рівнів кращі за Ларсадонців, здається я була народжена не в тому королівстві.
— Мені до вподоби твоя відповідь. - Ной усміхнувся щиріше. — Остаточне запитання «— Скільки тобі років ? » — Не повіриш, але я занадто старший від тебе ..
— По тобі видно.
— Справді ? Я так не думаю.
— Тоді скільки тобі ?
— Мені 537 років, моя мати народила мене у тридцять вісім на той час моєму батьку було сорок три, тепер я думаю по віку у тебе не повинні виникнути запитання.
Я була вражена, я очікувала почути сто, пʼятдесят щось на кшалт цього, але пʼятсот тридцять сім... Боги як це можливо ...
Ной помітив моє здивування та підсунувся  ближче.
— Знаєш якщо б колись не одна жінка, яка врятувала мою маму то б мене на цьому світі не було...
— Я... я немаю слів.
— Я розумію, тому не хотів говорити про свій вік.
— Ти безсмертний ?
— Я не відповів тобі на це запитання, тому що черга мого питання.
— Тоді слухаю тебе.
— Ти любиш мене?
— Емм.. Ні.
— Це гола правда, тому брехати не можна.
— А якщо збрешу, що буде ?
— Зараз побачимо. - він кинув на мене погляд, та приблизився своїми вустами до моїх. Його руки кружляли по вигинам мого тіла.
— Можна тебе поцілувати ? - Солодким голосом прошепотів він.
— Та... Так звісно.
Його губи доторкнулися моїх, та він пристрасно поцілував мене, тим часом його руки схопили мене за сідниці. * Це не пристойно, тобто варто його зупинити... - але я не хочу, можливо він знову використає мене після цього, але я принаймі буде знати що таке кохання, допоки не помру, хоть воно було не справжнє *
— Ти вся гориш..
я не могла навіть відповісти на це, але він скористався моментом моєї необачності та повалив мене на землю, тепер він був зверху мене та досі продовжував цілувати мене і доторкатися моєї шкіри. Його губи доторкалися до моїх ключиць, він обдарував поцілунками кожен шматочок моєї відкритої шкіри.. Коли місця закінчилися, він почав мене роздягати.* О боги, я у нього не перша і не остання, але здається я дію на нього не гірше ніж він на мене, тому що його плоть у штанах доторкалася до мого живота.. роблячи усе і ще більш гарячими .. *
— Ти вся гориш. - Він доторкнувся до моїх грудей та поцілував мене у праву ключицю. Знявши із мене плащ та сорочку.
— Ти не можеш собі уявити як я тебе хочу... - Він загарчав. Я поглянула на нього, та обдарувала його шкіру теплими поцілунками.. « Невідмінно від мене він був холодний, можливо це через те що він безсмертний, але я на його фоні була вогнищем*
— Справді ? - шепотом спитала я.
Він зняв із мене топ, та ніжко поцілував мій сосок, присмоктуючи його, потім і ще інший. *— О боги, це було божественно...*
Його пальці спускалися дедалі нижче, досягаючи низу живота. Моя плоть від цих доторків запалала, та скрутилася у величезний клубок. Його губи зімкнулися із моїми, а руки уже зняли із мене штани та тягнулися до трусиків. Його пальці схопили мене за плоть у низу живота. - Він зашепотів мені на вухо.
— Ти вся мокра Донісса.. * —Донісса... він вважає мене божественно неймовірною... від цього я палатиму іще більше...* - Я шепнула йому у відповідь.
— Справді? А я не знала - Він посміхнувся і на його щоці зʼявилася ямочка.
— Клята ямочка.. - Він здивувався.
— Клята?
— О так.. від одного погляду на неї я горю.
— Може від погляду на мене?
— Ні-Ні, на ямочку. - я трішки промовчала та добавила.— Хоча може й на тебе .
Він поцілував мене- цей поцілунок був твердим, але до біса гарячим. Тим часом його пальці, доторкалися до моєї плоті, та ворушили нею у різні сторони, іноді входячи у неї. Він запихав свої пальці глибше і глибше, а я ледь стримувала стогін від задоволення. « — Я не хотіла щоб хтось почув як я кричу, та перервав мою насолоду... Я просто хотіла щоб Ноєві пальці продовжували пестити моє тіло, хоча я хотіла  чогось більшого*
Його інша рука поринула в моє волосся, а його губи обпікали мої соски. Він цілував мої губи,груди, ключиці — він цілував мене усю. Його дії привели мене до скрипів задоволення, я більше не могла цього витримати та застогнала - Ной був цьому тільки радий, він дивився на мене із своєю клятою ямочкою. Він присів, а я лягла йому на коліна.
— Гола правда ? - запитала я.
Він махнув головою, у знак згоди.
— Після цього, ти знову кинеш мене та скажеш що скористався мною?
Він поглянув мені у очі, та поцілував у потилицю.
— Ні... я більше тебе не кину.
— Чому ?
— Тому що я тебе розбестив, мене за таке засудять.
— То ти мене не кохаєш? Хоча можеш не відповідати я знаю відповідь ... - я піднялася та почала збирати одяг. Він притягнув мене назад, та заговорив.
— Мін моя черга, ти б переспала або б поцілувала Нейда, як тоді сказала ?
Я довго думала що сказати, але сказала правду. — Ні..
Він поглянув на мене та наші погляди зустрілися, він заговорив.
— Гаразд, Мін я кохаю тебе..
— Брешеш ! - він приблизився ближче та заговорив.
— Якби я тебе не кохав, то б повів сюди ? Чи залишив спати зі мною в одному ліжку, враховуючи що у замку було безліч вільних кімнат. Якби я тебе не кохав, я б забрав тебе у Максадонію знаючи усі ризики ?
Я пустила сльозу, це була справді гола правда... тут і думати не потрібно було, це було логічно а я весь час носила спітнілі окуляри, тому не помічала цього.
Він помітив мою сльозу, та швидко витер ії із мого обличчя.
— Пообіцяю, що більше ніколи не заплачеш.
— Обіцяю. - його руки загорнули мене.
— Я клянуся, я знищу кожного придурка, який тебе хоть пальчиком образить, хто наважиться тебе скривдити, довести до сліз... Я його вбʼю, я його зітру із землі.
Після його слів, я почувалася дивно... здається я була щаслива, і діло не було в його погрозах це було, кохання... Він кохав мене увесь цей час, а я як дурепа не помічала цього. Він повинен був убити мене іще із першої можливості, а він натомість забрав мене до себе додому. Хоча можливо я ще хочу вбити його за деякі висловлювання, але... * без але, ще одне жахливе висловлювання в мою сторону, і я проштрикну йому серце*
Я сиділа а Ной одягав мене, незадовго до того як я була уже одягнута, я спромоглася заснути. Ной не хотів мене будити, тому взяв на руки, та поніс у замок.
— Добраніч, моя Донісса.. - Він поцілував її у потилицю, та поніс темною дорогою у своє ліжко..акуратно та тихо, щоб ненароком не розбудити її. Здається вона справді була для нього, чимось важливим у житті - Здається він справді безмежно її кохав..