Кохання та Кров

8

Скільки б я не спала, у результаті всеодно  була знесиленою.. В переді дорога чималенька.. Важка безсонна.. Але чи зможу я її подолати ?...
Я очікувала, що скоро ми відправимося у дорогу, але щоб настільки швидко...
* Тренер обіцяв розказати хорошу новину .. Проте яку ?.. *
Я справді  намагаюся розібрати свій стан, але за цей проміжок часу на мене таки не мало впало подій. 
Ліс із незнайомцем , та темниця.. Здається це була не вигадка..
думки думки і ще раз думки.. Повільно та вдосталь довго кружляють у моїй свідомості, але яка з них користь ? Здається я ніколи не отримаю на них відповіді ..
•••.
Через тривалий час моїх роздумів до мене завітала прислуга та попередила про скорий відʼїзд. Хвилин 40 у мене було на збори, та продовження моїх мрій, роздумів, пригнічень.
*Цікаво дідусь також був на стільки схвильованим ? — шкода, що я так і не дізнаюсь правди.. *
Я вирішила узяти із собою побільше їжі. Запаси звісно були, але чи надовго їх вистачить, та чи взагалі вони мені дістануться  ..
* я уже ненавиджу себе, за таку кількість запитань .... Від них стає  тільки дедалі гірше .. *
Можливо дослідники, коли дістаються мертвого лісу помирають не від чарів, а від недостачі харчу..   
— Гей тебе уже зачекалися !
* Справді довгі роздуми не для мене ... * Я швидко запихнула їжу у сумку, та вибігла у хол.
У холі стояли Бо, Дес та тренер . Коли вони мене помітили, тренер почав розмову.
— Так ось усі в зборі .. У мене є для вас новини. Давайте почнемо з чогось хорошого. У вас у команді прибавок, та й ви їдете не самі. Що ж тепер черга поганої. Королеві стало дедалі гірше,  тому ми їдемо прямо зараз!
— Тренер, але мої речі нагорі та я голодний.. 
—Потрібно було думати Бо.. Зараз у нас немає часу на пусті балачки, та на ваші речі і моральний стан. Ви прямо зараз виходити геть звідси та починаєте свою дорогу . Негайно !  Я схопила свій наплічник та вибігла за іншими. На вулиці уже очікувала скота, але цього разу вона була чиста.  Дес обіцяв зарізати їх, тому я не була впевнена що він захоче їхати на своїй їжі.
— Це нові ?
— Так. Дес звісно ті ж уже виснажені.
— Коли я повернуся, я б мав прохання віддати мені деяких із них ..
— Ну от якщо повернешся тоді погоримо.
— Тренер а ви з нами хіба не повинні їхати?
* ох бридкий голос Бо ..*
— Звісно що ні. Усе хватить тратити час. Дес ти дорогу знаєш.
— А новенький ?
— Він уже поїхав. Буде вас очікувати  у «Дрею».
Наша команда осідлали скот та направилася у дорогу. Якщо подумати то туди нам їхати приблизно тиждень, враховуючи наші зупинки та перешкоди.
Нам знову  потрібно переплести затоку Дут, та пройти сніжні гори. Згодом усе королівство та урешті решт дістатися до Дрей.
На картах Дрей виглядає набагато ближчим чим Лердут, але насправді приблизно на день є довшою . Подальшу дорогу ми повинні обговорити на місці прибуття. І там нас повинен очікувати новенький, та здається ще якась команда ?  Я перший раз чую про такі великі зміни, ніколи б не подумала що таке може трапитися.. І знову я почала думати..
* Чи не жалію я про усе це ? — Правду кажучи так.. Я жалію... *