Кохання та Кров

9

Дорога більше не була цікавою для мене. Усю подорож я думала. * Навіщо це мені ? Що це мені дасть ?*
"Життя це коротка штука, і навіть за такий короткий проміжок, я б побачила тільки біль "
Жодної щасливої емоції. І зараз я збираюся на вільну смерть, заради тієї яка знищила мою сімʼю.. просто взяла і ЗНИЩИЛА.... 
Я просто втечу допоки не пізно. Краще я буду переховуватися усе життя, а ніж допоможу вбивці. * Чим я взагалі думала, коли йшла сюди ..*
У строї я була середньою, тому втеча не була хорошою ідеєю. Але я також не сама найкраща. Взявши повідець скоти по міцніше, я витягла його у правий бік. Навколо було тільки поле. * Здається треба було тягнути у ліво..*
Тут неймовірно важко сховатися.. Проте уже пізно думати, я уже це зробила.. І скота направилася у праву сторону збивши наше невеличке стадо.
— Блять знову ця проклята скота . На мʼясо !!!! 
— Дес це не скота, це вона ...
— От сучка, я її вбʼю !
— Мені буде приємно на це поглянути)
Поки я старанно шукала прихісток, Бо та Дес старанніше шукали мене..
Дес випустив у повітря, дивну річ від якої мої повіки важчали.. а самопочуття погіршувалося..
— Що за чортівня ?!?
Через кілька секунд я втратила свідомість.. Прокинулась я уже на полі..
Бо звʼязував мені руки.
— Де моя скота? І що зі мною ? Бо якого бісого ти звʼязуєш мені руки ?!
— Дес вона той во ..
— Чудово значить слухай уважно. Ще одна така витівка і я тебе одразу ж задушу. Ти повинна мені дякувати що ще жива. Доречі твоя скота втекла по твоїй ж вині, тому увесь залишок дороги ти будеш їхати із кимось із нас звʼязаною . А також після подорожі королева обовʼязково дізнається про твою зраду і неодмінно принесе тебе на жертвоприношення богам, не залежно від того чи знайдемо ми кров чи ні . Тому раджу тобі загубитися в Мертвому лісі та здохнути !
— Кров ?
— Із усього почутого тебе зацікавило саме це ? Ти навіть не наважуєшся благати пробачення.?
— Бо облиш це її вибір, їй і так довго жити не залишилося. Отож ми їдемо по квітку з назвою кров..
— Дес це ж заборонено розповідати !
— Рахуй дні до її смерті, дам підказку залишилося не довго.. Хоча якщо закінчиться харч, прийдеться нам її зʼїсти . Займемося кабалізмом проте будемо ситі.
— Нічого що я вас чую ?
— Здається тобі слово не давали.
— Ще одне і я відріжу тобі язика, обіцяю ..
* Чому вони такі навіжено-ненормально-психічно-образливі придурки.. Ненавиджу їх.. Ненавиджу себе. Ненавиджу життя.
— навіщо я пішла на усе це ?....*
Дес  підняв мене та посадив до Бо на скоту. Бо сидів заді керуючи скотою а спереду звʼязаною сиділа я .. Але я  не могла нічого вдіяти . Все що залишилося це мовчати та думати. Проте відколи я скоїла цю витівку, вони стали більше розмовляти. Іноді коли помічали, що я слухаю їх, то починали насміхатися та змінювали тему розмови . Все ж таки я змогла більше  почути про кров.. точніше квітка під назвою кров. Перший раз таке чую. Вона напевне багряно червона, та має якусь магію тому й отримала таку назву. Тоді ж чому її назву  тримають в секреті? ... 
**
Далі вони обговорювали, як повернуться із успішного завдання та будуть жити в королівстві. 
Як Бо стане новим королем, а Дес герцогом..
Скільки ж у них зухвалля..