Кохання та Кров

37

На диво Нікові не знадобилося багато часу на те щоб подумати. Він досить швидко склав усі думки по поличкам, та навіть придумав план. Скриня яку ми відкривали здається уже б мала потрапити у руки до Мекси. Ймовірно вона почала шукати нас, по всім землях. Однак навіщо їй ми? Чиясь рука лягла мені на плечі.. Цей доторк був ніжним, але він не був Ноєвим.. Боги я сумувала за ним.. за його вустами, обіймами. Я безмежно хотіла встромити кинджал буквально у серце Ларсадонії. У саму королеву.  Дехто із місцевих навіть назвав  її імʼя. Її звуть Грісса.. Так я жила усе своє життя у Ларсалонії, та не знала її імʼя .. Це дещо навіть дивно, але я не була її прихильницею. Єдине що я там робила це виживала. Я б хотіла вколювати їй у кров безліч усілякої дурні, допоки її серце ледь почне дихати.. А потім ножем приходитися по її руках.. Відрізати кожен пальчик за людей.. Відрізати язика за Нейда.. Вирізати серце за Ноя... Мої думки більше сходили на думки вбивці, але здається я й була цьому не против.
— Мін усе гаразд? - Я не помітила як його рука таки зупинилася на моєму передпліччі.
— Так.. Я думаю усе впровчуд добре.
— Хотів би тобі повірити, але зараз у нас немає часу.. — Мексу покривають брудом.. Уся Максадонія дізналася про зникнення принца.. Люди стривожені. У нас хаос.
— Чорт..
— Знаєш я думав як усе виправити.. і.. Я не знаю. Це здається перший раз в житті, коли я не знаю що мені в біса робити. Я не можу нормально думати.. - Його погляд зупинився на моїх очах.
— Що ? Знову горять ?
— Так.. Але горять вогнем..
— Я не розумію..
— Памʼятаєш у Ноя очі горять багряним?
— Так
— Щоб ти собі зрозуміла це дуже рідкісне явище.. Зазвичай горять червоним вони тільки у рідкісної крові. — А вони на додачу у тебе ще й з відтінком.. Вони не просто червоні.. вони переливаються із оранжевим та жовтим.. Нагадуючи язичок вогня..
- *—Я пожаліла що поруч не було дзеркала.. Я зараз до чортиків хочу побачити про що саме говорить Нік.. *
— Вартові !!! Біжіть !! - У кімнату де ми знаходилися забіг чоловік, якому здається довіряв Нік. Знак « Вартові » та « біжіть» явно не свідчив нічого хорошого. Єдине що спало на думку.. Мекса дійшла й до Адоннії.. Її пошуки здаються мені ненормальними. Але якщо ми прямо зараз не зникнемо в повітрі, тоді нам будуть непереливки.

НОЙ:
Моя голова.. вона боліла нестерпним болем.. Я дивуюся що можу ще думати.. Кілька днів тому я намагався втекти звідси. Цим я значно поплатився.. У мене був чудовий план... Усе мало пройти на усі сто. Але чорт забирай та клята служанка.. Я якраз добирався до воріт, щоб втекти, а вона... як зміюка вилізла із хащів та накинулася на мене. Я старався не нашкодити їй. Не дуже люблю бити жінок. Але вона цим скористалася. Чорт це перша жінка в Ларсадонії яка вміє битися. Але ні.. Вона друга.. Перша Міна... Моя маленька Міна.. Яка може вбити мене, а тільки потім подумати чи зробила вона правильно.. Я до біса сумував за нею. Усі дні які я провів тут - не обійшлися тільки думками про неї. Я спав, та бачив її.. Я відчував її.. Можливо я б дозволив себе вбити, але я хотів і ще з нею зустрітися. Однак якщо вона прийде сюди.. її просто убʼють. А я не міг цього допустити. Я готовий за неї померти.. І якщо якись покидьок доторкнеться до неї без її волі, я його знищу.. Навіть якщо на мені будуть кайданки та я буду за сто милей від неї.. Я всеодно знайду спосіб як нашкодити тому хто її образить.
Та білявка, надавала мені прочуханів та затащила назад у спальню. В якій я зазвичай сидів під замком, однак зараз я був у кайданках.. За дверима стояли вартові. А вікна мені закололи залізними вилами, щоб я не зуміг вистрибнути як минулого разу. О так спочатку я намагався виламати двері.. я їх виламав, але потім виламали мене.. Тобто вкололи мені якусь фігню.. Від якої я вирубався на кілька днів. Дальше я намагався втекти через вікно.. Це б вийшло якби не та білява служанка. А після цього у мене знову щось вкололи. Від цієї штуки мені було гірше ніж від першої. Я не знаю скільки я так пролежав. А ще від неї боліла голова. На столі біля ліжка лежав папірець... Здається хтось заходив до мене коли я був у відключці.
Відкривши папірець, яким був більше схожим на лист, я почав його читати..

Привіт, любий племіннику. Однак мені гидко тебе так називати, тому будеш просто Номом, чи як тебе там? Справді не знаю як та огидна жінка, яку ти звеш мама, могла тебе назвати. О здається згадала!!!. — Ти Ной! -Жахлива імʼя.
Я б дуже хотіла поживитися твоєю кровʼю.. Відчути її смак, та стати могутньою. Однак ти своїми вибриками робиш мені тільки гірше. Я ставлюся до тебе дуже добре, можна сказати навіть що дбаю. Я не сую тебе в темницю, не влаштовую опитів. Я навіть дала тобі кімнату.. А ти.. Чим ти мені віддячив ? Ти збирався утекти і не раз. Через те твоя кров зараз брудна.. І мені доводиться чекати коли вийдуть із неї токсини.. Я уже вбила тих хто дав тобі шприца у вену. Бачиш як ти мені дорого обходишся. Тому буду чекати від тебе подяки. А ще, я відправила листа твоїй мамці. Де дуже гарно пояснила що їй варто робити, і що ні. Знаєш мені набридло писати, прямо зараз коли ти дочитаєш я ввійду у твою спальню.. І продовжу.. Хочу бачити твої очі.. Як вони сяють від злості..

Коли я дочитав, я одразу ж кинув папірець на землю. А двері відчинилися і у них зайшла змія.. О ні не та білявка, хоча ні вони ж дві білявки.. Гаразд назву її стервою.. Здається ця стерва мала великі вуха, чи вміла читати думки. Інакше я не міг пояснити, як вона ввійшла одразу ж після прочитання мною цього папірця..
— Прокинувся солоденький ? Я так за тобою сумувала..
— Я теж..
— Справді?
— Звісно.. Сумував за тим щоб плюнути тобі в обличчя, та отруїти свою кров, щоб ти і надалі не могла її пити.
— Плюнути ти мені не зможеш.. Це якщо раз, а два — кров тобі більше ніхто не забруднить. Я заборонила.
Хвилина мовчання і вона продовжила.
— Ти такий сумний, зараз я тебе повеселю. Знаєш мені тут дехто розповів, що колись тут у Ларсадонії жила Королева... Справжня Королева двох світів.. - Вона не встигла договорити, так як підійшла до мене в притул.
— Знаєш.. Я більше не можу чекати !! - в її руці виднівся ніж. А за мить, цей ніж проткнув мою шкіру. Я не відчував ні болю ні страху. Я молився щоб моя кров й надалі була отруйною, та ця стерва поплатилася за усе. Її вуста зімкнулися на порізі. Вона почала ковтати.. Вона ковтала мою кров із неймовірною жадібністю..

МІНА:
Ми спустилися через чорний хід, де я раніше тікала із Ноєм щоб він показав мені місто. Зараз ці моменти приносили мені смуток, тому я старалася не думати про це. Нік ще раніше підготував конів, для нашої втечі якщо усе піде не за планом. А усе якраз таки пішло не за планом, тому ми швидко залізли на низ, та мчалися подальше від Адонії. До нас якраз наближалися вартові, але нам пощастило виїхати непоміченими. Наш план зруйнувався, а їхати не було куди. Ми були у розшуку по всьому королівству. Єдина дорога де б нас не знайшли це Мертвий ліс.. А ще краще Ларсадонія..