Кохання та Кров

23

Прокинулась я від шуму. Ці троє «Н» сперечалися, і дуже голосно. Я намагалася й далі заснути, але це було неможливо, тому я просто вирішила підслуховувати їх та вдавати ніби сплю.
— Шановний Ной, ти справді зіпсував увесь план, вельми тобі вдячний!
— А що мені потрібно було її вбити? Враховуючи, що можливо вона наша.
— Та вона не наша, поглянь на неї усе що її відрізняє від інших жінок Ларсадонії це наявність язика, та бойових навичок! У неї навіть мітки немає.
— Нік, ти серйозно ? Ти ж сам знаєш, що мітка появляться в неочікувані моменти в житті, у всіх вони різні !
— Їй на вигляд сімнадцять, з її життям мітка уже давно мала б появитися, якщо б вона була нашою.
— Так працює тільки з тими, хто жив на наших землях з народження!
— У того чоловіка теж мітка появилась чуть не у пʼятдесят, і він про неї не знав це було неочікувано, тому і в неї мітка може появитися в любий час, в любу мить.
— Добре нехай буде по вашому, але Ной ти сам знаєш що через це, ми можемо знову втратити пильність!
— Я відправлю інших на зміну, але цього разу без мене.
— Наш шляхетний хлопчик вирішив проміняти дім на якесь дівчисько !
— Я нікого не міняв, і міняти не буду.
Нейд теж вирішив запхати своїх пʼять лаутів у розмову
— А в ночі? А в мертвому лісі? Ти ж закоханий у неї!
— Та не люблю я її! Мені просто тоді було складно, і я хотів відпочити!
— Тоді хто вона тобі?
— Друг, не більше і не менше. І друзів у біді не кидають, тому я маю право щоб її врятувати.
— Але якщо вона виявиться Ларсадонською, її народ ніколи не прийме !
— Якщо навіть таке буде, то приймуть у них не буде вибору.. Я за неї, і не дам у обіду.
* « Я за неї» « Просто Друг» « Просто йому було складно » ... Здається я почула те що справді непотрібно було чути... Мені було боляче.. * Я казала, що я не плачу і тим більш не буду плакати через якогось хлопчика, так це правда, але я не стримала сліз.. я сама не помітила як вони полилися. Іноді легше пустити сльозу, чим нести тягар на серці.. І тоді я відчула себе слабкою, але сльози це не слабкість.. Іноді це навіть щось добре.. « Чорт, Міна яке добре. Це до біса сльози, я дала слабкість і це жахливо! Мені потрібно виправитися, стати холодною до усіх, не вірити жодному слову, але... це так складно.»
Під своїми слізьми , я не помітила як до мене підійшов Ной. Я б і досі цього не помічала, якби він не загорив до мене . Тепло та ніжно, ніби цієї їхньої розмови ніколи і не було, ніби кілька хвилин тому він не був розлютованим, ніби він не говорив що скористався мною... щоб йому було легше...
— Доброго ранку, вбивче жабеня чи краще вогнику ?
Я мовчала, я не могла говорити, чи навіть не хотіла...
Він підійшов ближче, та поглянув на моє лице, із шокованим трішки голосом прошепотів.
— От чорт, я нікому не розкажу, що ти плачеш обіцяю.
Я знову мовчала..* А що він очікував, що завдяки його кілька слів я знову по лізу до нього, він ж якись нарцис, чи навіть не знаю що може бути гіршим ! *
— Мін, хочеш я тобі дещо розкажу?
Мовчання від сьогодні це моє улюблене слово.
— У наших землях немає скот, ну вони є, але .. тут вони не скоти. Ось ці чудові звірі які нас везуть це коні, і у кожного є своє імʼя.. Усі звірі які у нас є, вони мають Клички. На жаль, я не знаю імена цих конів які нас везуть, але якщо дізнаюся обовʼязково тобі розповім.
Здається мені стало легше, о ні це не через те що Ной мене заспокоїв, це через те що мені було цікаво. У нас справді скоти це просто скоти, яких потрібно годувати та користуватися ними на повну, а тут вони навіть імена мають.. Це.. дивовижно. Можливо це королівство мені подобається дедалі більше ніж те жорстоке. Проте мої чудові роздуми, знову перевали. Знову цей Ной зі своїм голосом..
— Мін, чому ти плачеш ?
* Мовчати далі ... чи висловити свою думку? От в чому питання... Звісно, що я висловлю свою думку, тут навіть вагатися не варто*
— Ти просто користувався мною.. Ми просто друзі, нічого не було.
— Ну .. І до чого це тут, я ж впевнений що ти плачеш не через це. Розкажи хто тебе образив, я йому язика обріжу.
— Тоді обріж цього язика собі!
— В чому діло?
— А я впевнена що плачу саме через це! Я плачу саме через якогось хлопчика із його жахливими висловлюваннями..
— Мої висловлювання дуже навіть хороші, я ж сказав правду. У нас ж нічого з тобою немає. Ти мене не кохаєш а я тебе, те що було у всіх тих моментах що ти запамʼятала, це просто зняття напруги, от і все.
* Не кохаю... Я сама не знаю чи кохаю тебе ! Моє серце кожного разу, коли чує, думає, бачить тебе, воно вистрибує..Воно палає! Хоч скільки раз в біса я буду відштовхувати ці думки, вони всеодно будуть появлятися, тому що ти сучий син постійно поруч, і все ближче і ближче.. і коли усе доходить до чогось неймовірного, ти як боягуз тікаєш та говориш, що просто хотів зняти напругу... Клятий Нарцис, самолюб та покидьок ! Хоча ти не кохаєш мене, але... Ти в біса повинний кохати мене.. Я заставлю тебе кохати мене! А потім зроблю як ти... Втечу на самому цікавому, і скажу що використала... Побачимо як ти тоді заспіваєш.. *
Я глибоко вдихнула та видихнула, після цього спокійно заговорила.
— То ми просто друзі ? У вас це нормально ? Поцілуватися і потім бути друзями, зблизитися і бути друзями...
— Мін ми навіть не спали.
— А якби спали разом, то що теж просто друзі? Хоча можеш не відповідати, я уже сама знаю відповідь. чорт просто зняти напругу тобі закортіло.. і так завжди..
— Мін... Ти знаєш, що підслуховувати розмови це погано.
— І...? Що з цього, мені на оборот це на користь, дивися скільки усього цікавого дізналася..
— Мін заспокойся.
Я й сама не помітила, як мій тихий голос перейшов на підвищені тона... Але я була спокійна, я була самою спокійною людиною у цьому світі..
— То ми просто друзі ?
— Так!
— Чудово, тоді я можу спокійно переспати із Нейдом, або поцілувати його... Ну і в біса усе що до цього відноситься, я просто можу сказати що ми друзі, та мені було потрібно використати його заради своїх примх...
— Ні.
— Чому ні?
— Зупинись! Міна негайно зупинися, ти уже перебільшуєш..
Тільки зараз я помітила, як усі хто їхав поряд дивилися на нас, та як Нік та Нейд обернулися та також дивилися на нас. Чорт вони чули, усе.. Особливо Нейд. *цього разу мені було соромно, перед ним..*
Я збагнула, що ми не просто спокійно говорили із Ноєм.. Ми кричали один на одного.. Ми в біса лаялися... Але останнє слово буде за мною!
— Сучий ти син, я шкодую, що одного дня зустріла тебе !
* Можливо я перебільшую, тому що його матір не винна в цьому, але він до біса покидьок! *
Усі навколо почали перешіптуватися ..
Нейд із Ніком підійшли до нас.
— Ной, все гаразд ходімо з нами.
Ной без жодних слів на прощання, просто пішов за хлопцями, заливши мене саму у возі. Можливо це найкраще що він промовчав, бо я б себе далі не стримала, але.. тепер я жалію про скоєне.
Я сама, зі мною ніхто не розмовляє, усі вважають мене дурепою.. *— Але чому ? Тому що я поставила Ноя на місце, і ніхто до цього не міг цього зробити ? Ну тоді б вони мали поважати мене, а вони просто перешпітуються.. Щось тут не так..*
Залишок дороги я пролежала, точніше проспала.. Я нічого не хотіла ні їсти ні пити, я просто згадувала усе що сталося, і думала як це змінити.. чи можливо не потрібно нічого міняти, так мало статися, усе гаразд.. тільки насправді усе було не гаразд,зі мною від сьогодні ніхто не хотів розмовляти.. Від сьогодні я була одиночкою, чи тільки думала так.