Кохання та Кров

2

Мені шістнадцять. Люди безсмертні у наших землях живуть до трьох сот років. Герцоги та усі хто контактує з богами, від королівства проживають тисячоліттями.
Королеві пʼятсот сімдесят два роки. Вона не старіє, досі виглядає на двадцять. Єдине, що змінюється, це те що вона стає дедалі злішою та втрачає розум.
Вона може померти від своєї ж ненависті. Тому їй необхідна квітка, яка знаходиться на іншому краю землі, під владою Максадонії. Загалом усім хто, прислуговує богам необхідне це джерело. Ця проклята квітка.
*Чому ж просто не піти та попросити  її у маківців? * Королева стверджує, що вони дуже жадібні, та кожен маківець це вбивця. 
Через війну між королевами, наші землі розділилися . Цитую  по словам з книжок, увесь світ був Ларсадонією, та буде нею, назавжди та навіки вічні.
За легендою, існувало два короля, які являлися рідними братами. Перший старший, який знайшов собі жінку та кортів посісти на трон. Але, звісно ж, молодший не хотів віддавати володіння старшому, тому його отруїли. Старший та його дружила втекли з Ларсадонії у далекі землі, щоб розлючений батько не вбив їх. Молодший зумів вижити, та після смерті батька одружився на жінці ставши законним королем Ларсадонії. Але у далеких землях були зрадники, які пригріли дружину брата, та повстали разом з нею зробивши нове королівство Максадонія . Від того дня усе змінилося . Як виявилося Максадонія мала свої чари. Тому сварка між королівствами продовжилася і до нашого часу. Усі хто залишився на заході, підтримувати нову королеву, автоматично враховувалися зрадниками.
• Західні землі були дуже важливими для Ларсадонії. Там була розкішна природа, яка нагадувала своє існування магією. Та квіти, ті самі проклятті, які були дуже потрібні  для Ларсадонії.
Забрати землі назад, була просто неможливо. Війни не встигали розпочатися так одразу й закінчувалися. Війська не могла пройти через Мертвий ліс. Тому було прийнято, створити невеличкі групки людей розвідників, щоб не втрачати і так уже малу армію.
Розвідники, були заздалегідь підготовлені та попередженні. Уся їхня робота була в один кінець, але жоден з них не мав права вибору.

Тому, я вирішила продовжити справу дідуся, та записалася у команду розвідників!
У їх склад приймають не усіх. А жінок дуже рідко. Прийняти жінку, було дуже ризиковано, але це все ж таки ставалося, у випадках не достатку групи, або якщо жінка з жахливої сімʼї, де є порушення. З чоловіками набагато простіше, головні вимоги : 16 років, друга або третя дитина з сімʼї. Маючи це усе, ти автоматично і без вибору стаєш учасником групи. Хоча є випадки, коли люди йдуть добровільно, як і я.
Мене записали у Королівську гвардію розвідників командою номер два. 
Команд, було уже безліч, цифри почали плутатися, тому зробили підгрупівки нумерації.
У команді є чотири розвідника.
У нас було тільки троє, на жаль не вистачало людей. Тому королева наказала нам відправлятися як найшвидше.
Нас підготували дуже чітко, як на війну.
Були також правила :
1) Твого напарника схопили ?
- Тікай та не оглядайся !
2) Бачиш небезпеку ?
- Біжи !
3) Остатній шмат їжі ?
- То забери собі, поки ніхто не бачить.
4) Тобі повинно бути начхати на усіх та усе !
| Твоя місія, це проклята квітка! І ніхто не повинен стати на заваді цього, навіть твій рідний.|
*Ось такі огидні правила, які мене засмутили. Це надто жорстоко.*
********
У наших гвардіях не вчили битися, жінок.
*- О, так ти жінка, тобі не потрібно битися ! Навіть, якщо ти служиш королівству.
Навички бійця, для жінки були великим гріхом.
Тому команда, розділяла людей по двоє. Якщо у групі є дівчина, то до пари їй дадуть чоловіка для захисту. Також у кожній команді, є старшина, який має прямі накази від короля, та зобовʼязання. В разі його смерті, ці обовʼязки передадуть довіреній особі, якою я не являюся.
********
Але мій батько, за довго до своєї смерті підготував мене. Скоріш за все, я єдина жінка у Ларсадонії, та загалом у всьому світі, яка вміє битися та захищатися.
О так, я взяла гріх на душу, але ж як я ним насолоджуюся !
Хоча усе своє життя, повинна приховувати свої навички, я зможу ними скористатися у мертвотну лісі.
Завтра я повинна бути у Королівстві, та пройти останній урок перед відправленням.
По закону кожну команду, відправляють після звістки про минулу.
*Чи чекаю я цього ?
- скоріш так, а ніж ні.....*
********
Із самого ранку, коли сонце ще не прокинулося, я уже стояла у замку Ларсадонії.
Як виявлялося наш вчитель знаходиться у Лерду'ті, тому королева вирішила, що нам буде корисно потренуватися на довгій дорозі, тож нас прямо зараз відправляють туди.
По правді кажучи, я ще не була у Лерду'ті, та й в інших землях теж.
Отже це моя перша поїздка у далекі міста.
До Лерду'ти, їхати потрібно досить довго.
Вона знаходиться у двох - трьох днів від Ларсадонії, але по дорозі є перешкоди, як: гори, які проходять вздовж землі аж до річки «Лар» . Після гір є затока« Дут », вона не настільки масштабна, отже багато часу не займає .
Згодом потрібно їхати день до самого міста.
По підрахункам 4 дня. Але ж королева пообіцяла добратися за два дня. Цікаво як це можливо ?
* - Сама не усвідомлюю, можливо силу кінську на крила перетворить ?*
****
Я, старшина «Дес», довірений « Бо», прямо зараз знаходимося біля околиць гір, прийшлося їхати години дві з урахуванням найшвидших королівських скот.
Далі нас очікувала пекельна дорога через гори, та холодна затока .
*Декілька днів без сну, принесуть мені жахливі наслідки. *
Гора була справді вельможною .
******
Ми розпочали підніматися на вершину. Звісно ж попереду був наш любий старшина, а позаду довірений. Я загалом у середині, ці джентльмени вирішили, що мене конче захищати, хоча я впевнена, коли ми опинимося у мертвому лісі, вони одразу забудуть, що я дівчина.
«Джентельменів» у наші часи не існує. Кожен або закоханий або вважає це за обовʼязок перед владою, щоб виглядати крутим серед інших.
Де ж подівалися, усі ті шляхетні чоловіки, які гори звернуть, тільки щоб добитися її ?.