Кохання та Кров

22

— Від сьогодні ти моя подружка !
Лойд із Ніком почали підсміюватися, тим часом Нейд підняв свою брову вище неба.
— ПОДРУЖКА? Якого лисого. Нік, вона точно не стала божевільною ?
— З моєї професійної думки можу запевнити, що ні. Вона стала ще кращою, тому Ной ховай усі ножі та гострі предмети а то ще заріже тебе із любові, а потім плакати буде.
— Я плакати ? Нік я ще не плакала і не буду, особливо  через якогось хлопчика..
— Не плакала ? Справді, а тоді коли Ной взяв тебе через плече та не випускав, ти здається тоді не тільки плакала... І на твоєму місці я б не назвав Ноя «якимось хлопчиком» він в біса...
Ной не дав змоги Нейду договорити. Він схопив Нейда, та щось прошепотів йому на вухо. * Ной не звичайний хлопчик, але хто він? Він що дівчинка в душі, чи якись найманий вбивця, чи ... Чорт я навіть не знаю ким він може і ще бути окрім Максадонця, але мені тепер цікаво дізнатися ...*
— Подружка Нейд, ти ж любиш багато говорити, ну от розкажи про якогось хлопчика на імʼя Ной.. Чи ти більше мені не подружка ?
— Вибач Мін, але нехай Ной сам розказує про себе, мені не хочеться витрачати на нього свій час, давай я краще розповім тобі щось інше. І ще раз я не подружка !
— Я думаю їй потрібно познайомитися із моєю сестрою, вона з Бієтою знайде спільну мову. Я в цьому впевнений.
— О так, не встигнемо очі заплющити а уже будемо усі пошматовані ножами . Вони підходять один одному.
Я посміхнулася, мені й справді було б цікаво познайомитися з Бієтою, її імʼя ще й таке дивне, і цікаве.
— Бієта, це її повне імʼя ?
— Ні, Бієтріс або іноді її чомусь називають Беатріс. Хоча Беатріс це зовсім інше імʼя, але вона його називає людям з якими планує зустрітися, ну типу сходити на побачення.
— Логічно, я б теж не називала таким людям своє справжнє імʼя, а то ще виявиться що він якись серійний маньяк, або одержимий жінками, чи психопат.
Кілька хвилин тиші, і я знову заговорила.
— У мене є запитання ...
* Такк у мене було запитання точніше запитаННЯ, у мене їх було багато, але думаю моя подружка не витримає такий тиск, тому буду діяти повільно.*
— Звісно, Міна я весь в твоїй увазі.
— Ной, це запитання не до тебе, а то ти мені як завжди на брешеш або не розповіси.
Ной засмутився, але я не звернула на це уваги і продовжила .
— Нейд, я впевнена ти не против мого запитання. Чому ваші імена починаються на «Н», це просто якось дивно, і я починаю трішки плутатися..
Трішки обдумавши, Нейд розповів.
— Знаєш Мін, це й для нас досі загадка проте можливо не усе так важко. Наші батьки дружать із дитинства, тому й ми найкращі друзів із дитинства. Ймовірно коли вони думали нам імена то явно щось курили, або просто не хотіли довго думати. Але у мене самого іноді язик заплітає від цих постійних «Н», слава богам, що ти Міна а не Ніна чи Нана, не знаю або щось і ще повʼязано із буквою «Н» . Хоча тоді б ми виглядали супер четвертіо «Н».
— Четвертіо «Н» ?
— Ну четверо «Н», це ж класно!
— Ні чувак це зовсім не класно.
— Думаю вам варто поспати, а я поки із Нейдом буду тримати курс далі.
*— Поспати? Трясця уже вечір... я не замітала як за цими розмовами почало темніти, а ліс вже давненько таки зник із поля зору. Усе що я бачила, це трава, схили невеличких гір в деяких місцях навіть рівнини, та декілька дерев. Звичайна дорога, але на іншій землі у іншому королівстві...
Я лягла та тверді дошки підставивши під голову кусок сіна, яким годували скот. Це звісно не найкращі умови, але уже краще так, а ніж інакше. Ной ліг біля мене, нас розділяла відстань, хоча це навіть відстанню важко назвати, це звичайні кілька сантиметрів.
Я довго лежала дивлячись на зорі, та завдяки своїм думкам чи новій інформації яка навалилася на мене не очікувано, та досі не могла до кінця перетравитися у моїй голові я не могла заснути. Ной уже спав, а я досі думала.
* Втекти, чи уже пізно? Довіритися чи ну нахрін...? Зробити Нейда вірною подружкою, чи другом, заколоти Ноя прямо зараз, чи нехай ще поспить... Плюнути у лице королеві і ще раз, чи заплакати перед нею... * Думки і ще раз Думки,  скоро вони мене зʼїдять... Але  я не буду против, я буду тільки за.
Я довго крутилася, щоб заснути але нічого не виходило, допоки Ноєва рука не торкнулася моєї талії. Він прошепотів мені на вухо.
— Мін, тобі варто поспати..
* О боги його голос, обпікав моє тіло.. Я знову палала вогнем, я була вогнем... *
— Я...
* Я не могла звʼязати слів, вони то появлялися то пропадали, даючи моїм щокам червоніти чи то він сорому чи то від пристрасті..*
— Я все розумію..
Його рука прослизнула далі, охопивши мою талію до кінця та потягнувшися своїм тілом до мого і ще ближче, скоротивши із нами відстань в ті кляті кілька сантиметрів...
* Мені це нагадувало ніч біля берізки... Я надіялася, що б через кілька хвилин він не сказав, що це усе не те що я подумала і нічого немає.. я просто молилася щоб такого не було, бо я любила його доторки... я здається любила його самого... А як ми усі знаємо кохання це важка штука, просто так вона нікому не дасться, тому... Чорт я не знала, що тому, я просто знала що хочу щоб ця мить не закінчувалася... Якщо вона закінчиться я заколю його знову, і зроблю це самим брудним ножем у світі, звісно що Ларсадонським... Нехай знає, що я йому не іграшка..*
— Добраніч Вогнику..
* Вогнику. Чорт я вже настільки гаряча.... Я зараз згорю від сорому ...