Дивний у тебе імунітет на мене.

*5*

  День тягнувся дуже повільно. Хвилини зливалися з годинами, уроки йшли дуже нудно. Блондинка з побоюванням дивилась на годинник, перевіряючи, скільки їй ще залишилося до того страшного моменту, як вона повернеться в будинок Міллерів. Даніель не раз заглядав в клас до Бредбері і не раз змушував дівчину публічно червоніти. Самого ж Міллера це, схоже, радувало.
Лілі насилу дочекалась кінця уроку і швидко вибігла на вулицю. Це був останній урок, так що потрібно було якомога швидше змитися від цієї сволоти. Бредбері вийшла у двір, але біля самого виходу її підхопили кілька старшокласників і відвели за ріг школи. Людей там вже не було, так що ставало якось не по собі. Вперед хлопців вийшли три дівчини. Одна з них була вже знайома блондинці, це була Кейт. Інша дівчина була брюнеткою, а третя руда, в окулярах.
-Ми не пробачимо тобі, що ти забрала у нас Даніеля ! - брюнетка замахнулася, але Лілі ухилилась.
-Ешлі, постривай. Нехай краще хлопці з нею розберуться.
-Але, Карін !
-Карін права,- Кейт усміхнулася.-Манікюр ще зіпсуємо.
Всі дівчата кивнули і відійшли в сторону. Один з хлопців замахнувся, але Бредбері відбила удар, в цей же час, другий старшокласник вдарив блондинку по обличчю. Дівчину відкинуло в сторону. Блондинка витерла кров.
-Хлопці, а може, не будемо її бити ? Мордочка начебто нічого так, симпатична. Кхм і все. Буде знати своє місце.
-А хороша ідея.
-Хм, непогана. Можна мені з вами ?- Лілі почула знайомий голос. Цей тон і емоційний відтінок вона не сплутає ніколи. Дівчина підняла голову і побачила праворуч від себе Даніеля. Обличчя Міллера було дуже серйозне, а в очах читалася лють. Старшокласники ковтнули і відійшли подалі.
-Що притихли ? Ви ж хотіли розібратися з моїм сонечком. Передумали ? А ось я вирішив відігратися на вас.
Хлопці й не помітили, як Міллер швидко перемістився зі свого місця за їх спини. Один удар ногою, і перший вже лежить на землі. Удар кулаком справа, і другий приєднався до першого. Третій же відключився самостійно. Даніель хмикнув і підійшов до Лілі. Брюнет підняв дівчину на ноги і обійняв за талію.
-Що за п*вії. Скільки разів я повинен вас послати ? Ви мені не цікаві,- Міллер презирливо оглянув трійцю і пішов разом з блондинкою до парковки. Бредбері насупилась.
-Якого біса ? Прибери свою руку з моєї талії. І взагалі, чого ти вліз ?- Лілі косо дивилась на брюнета. Даніель посміхнувся.
-Я так і думав, що ти спробуєш втекти. Вирішив пошукати тебе біля другого виходу, ну а на той випадок, якщо я тебе не зловлю, я забрав твої ключі від квартири,- Міллер демонстраційно покрутив зв'язкою ключів перед носом дівчини. Лілі відразу сказилась.
-Ідіот ! Віддай мої ключі !
Міллер тільки підняв руку вгору і нахабно посміхнувся. Лілі була нижчою, так що дістати ключі самостійно шансів у неї не було.
-Віддам, якщо поцілуєш.
-Що ?! Не занадто багато на себе береш !? Якщо ти перетворишся в прекрасного принца, то поцілую, а так навіть не сподівайся !
-А я хіба не принц ?
-Більше схожий на суміш Кощія і Змія Горинича,- Бредбері переможно посміхнулась. Даніель скривився і злегка штовхнув дівчину в спину.
-Швидше йди. Карета чекає.
-Може мені ще міні спідницю для вас надіти, ваша величність ?
-Хм, я подумаю над цим.
-Міллер ! Не нахабній !
-Ти сама запропонувала,- Даніель дістав з кишені ключі з брелоком і натиснув на маленьку кнопку. У рівному ряді з машин замиготіли фари чорної спортивної машини. Брюнет підійшов до автомобіля і відкрив двері. Лілі розглядала «карету» з великим здивуванням.
-Сідай, дура, нас Алекс чекає,- Даніель сів за кермо. Бредбері трохи обміркувала рішення і швидко сіла на пасажирське сидіння.
Їхали вони недовго. Машина зупинилася біля вже знайомого будинку. Даніель припаркував автомобіль неподалік і пішов в будинок, продовжуючи стежити за Лілі, щоб та не втекла. "Пара" увійшли в зал, де їх вже чекав Алекс. Поруч з ним сиділа невисока, але дуже красива блондинка. Вона привітно махнула рукою Міллеру молодшому.
-Привіт, Даніель. Подругу привів, чи, нарешті, пішов по стопах брата і знайшов собі дівчину ? - блондинка засміялась і притулилась до Алекса. Міллер старший м'яко посміхнувся.
-Хм, і тобі привіт, Мері. Все може бути,- Міллер з усмішкою подивився на Лілі, та залилась фарбою.
-Так ніколи !
-Хах, я теж колись говорила так Алексу, але, природа виявилася сильнішою,- Мері весело посміхнулась. Алекс підняв погляд з книги на другу блондинку в будинку.
-Привіт, Лілі. Думаю, що Даніель тобі вже повідомив, що твій батько попросив доглянути за тобою. Я запропонував, щоб ти пожила у нас. Він був зовсім не проти.
Бредбері закотила очі.
-Батьку, за що ти такий жорстокий до мене ?- Алекс тихо засміявся.
-Все добре, Лілі. Я простежу, щоб Даніель не чіпав тебе. Мері теж буде тут, так що, якщо що потрібно, звертайся до неї.
Даніель нахабно посміхнувся.
-Ага, і бажано затички для вух купи.
Мері сильно почервоніла.
-Да ладно тобі, не так вже й голосно.
-Ну звичайно, спати неможливо.
-Це все Алекс !
-Так-так, звали все на мене.
Лілі десь в стороні читала молитву, щоб їй довелося прожити в цьому будинку всього незначну частину часу. Даніель схопив дівчину за руку і повів її нагору, по сходах.
-Дура, пішли, я покажу тобі твою кімнату.
-Даніель, вільна кімната тільки суміжна з твоєю.
-Це як ?- Бредбері відверто тупила.
-А це, дура, значить, що ти зможеш потрапити в свою кімнату тільки через мою,- Міллер молодший посміхнувся і потягнув Лілі в кімнату. Алекс тільки розуміюче посміхнувся.
-Так схоже на нас, правда, Алекс ?
-Хм, так, наша молодість,- старший Міллер повернув голову до Мері і м'яко поцілував її. Блондинка відразу розтанула в ніжних почуттях...