Бредбері скривилась.
-Говорила ж, що Сара обов'язково приїде з багатим хлопцем.
-Хм, не вона одна може похвалитися хлопцем,- Міллер посміхнувся.
-Даніель, ти дурень. Самовдоволений дурень. Ти, звичайно, далеко не останній, але люблю я тебе не через гроші,- Лілі надула губки. Міллер притиснув дівчину до себе.
-Ти так рідко говориш, що любиш мене.
-Навіщо говорити, якщо ти і так це знаєш ?
З кафе стали показуватися люди. Вони із захопленням дивилися на дорогу машину.
-Гадаю, нам пора,- Даніель вийшов з машини. Бредбері повільно виповзла слідом. Тепло салону змінилося холодом вулиці, що не дуже тішило тіло. Швидко пройшовши в кафе, Лілі озирнулась по сторонах. Всі дуже змінилися за п'ять років. Всі виросли, змінили стилі, погляди на життя, стиль самого життя. Навколо Сари стовпилося багато дівчат, всі з захопленням розглядали дорогі прикраси і дорогий одяг дівчини. Недалеко з усмішкою стояв хлопець, явно не з бідних.
-Ха, у мене сама класна дівчина. Для неї мені не шкода грошей.
-І багато ти заробляєш ? - кілька хлопців розмістилися біля гостя.
-Мій батько підприємець, так що грошей достатньо.
-Вау, у нас не так. До речі, всі прийшли ?
-Тільки тієї дівчини не вистачає. Ну, блондинки.
Лілі оглядала всіх колишніх друзів. Даніель обійняв її за талію і пригорнув до себе.
-Якщо хочеш, ми підемо.
-Ні. Подивимося, що тут буде,- Бредбері посміхнулась. Нарешті, їх помітили інші гості. Всі відразу стовпилися навколо пари.
-Ей, ти ж Лілі ? - руда дівчина уважно оглянула блондинку.
-Так, ніби як я,- Лілі посміхнулась. Тут до натовпу підійшла Сара.
-Ха, значить це ти ? Так, непогано змінилась. Тепер ти не та ідіотка. Або, все ж та ? - дівчина посміхнулася.
-А ти все та ж повія. Зі скількох років стала лягати під усіх за гроші ? - Лілі хмикнула. Вона не любила цю дівчину ніколи. Сара мало не задихнулася від обурення, але поруч з нею показався той хлопець.
-Дєтка, не хвилюйся. Я щас з усім розберуся.
-Білл, вона мене образила ! - дівчина вказала наманікюреними пальчиком на блондинку.
-Ей, зовсім поплутала ? На кого наїжджати почала ? - хлопець схопив Лілі за руку, але зробити нічого не встиг, так як його зап'ястя перехопила рука Міллера і міцно стиснула до хрускоту.
-Не хочу втручатися, але не варто наїжджати на мою дівчину,- Даніель зміряв холодним поглядом Білла.
-Що ? Твоя дівчина ?- задирака скривився. Все ж його руку стискали дуже сильно.
-Даніель, ти зараз йому руку зламаєш,- Лілі взяла брюнета за руку. Той начебто послабив хватку, так як Білл зумів вибратися.
-Хм. Не варто тут затримуватися,- Міллер фиркнув. Аж надто йому не подобалися всі присутні люди.
-Лілі, і хто ж твій хлопець ? - Сара пожираючим поглядом оглянула брюнета. Бредбері міцніше притиснулась до Міллера.
-Даніель Міллер. Чудова людина,- Лілі посміхнулась. Чомусь, весь негатив йшов, як тільки Бредбері відчувала тепло поруч.
-Міллер ? - Білл широко відкрив очі.
-Міллер, Міллер. Вперше чуєш ? - блондинка примружилась, Даніель тільки посміхнувся.
-Лілі, пішли звідси. У мене є для тебе невеликий сюрприз.
-Сподіваюся, твій сюрприз не виходить за рамки одного мільйона, як минулий ?- Лілі косо подивилась на свого хлопця. Міллер обійняв її за талію.
-Ще скажи, що тобі не сподобалося стрибати з парашутом,- Даніель розвернувся і попрямував до виходу.
-Сподобалось,- Лілі задоволено посміхнулась. Вони пішли, так і залишивши гостей в подиві.
-Де це вона встигла відхопити такого хлопця як Міллер ? - Сара сверлила поглядом двері.
-Не знаю, але вона точно отримала багатого і красивого хлопця не твоїм шляхом,- руда дівчина розвернулася і теж покинула кафе. Багато наслідували її прикладу.
Даніель не поспішаючи прямував в район дорогих бутіків і ресторанів. Лілі з подивом розглядала різнокольорові вивіски і плакати.
-Даніель, ми куди ?
-В кафе. Пообідаємо, потім прогуляємось. І на вечір у мене є особливий подарунок,- брюнет злегка посміхнувся. Його легка усмішка гріла душу блондинки більше ніж найтепліша ковдра. Лілі посміхнулась у відповідь і кивнула.
-Сподіваюся, кафе не дороге.
-Я ніколи не поведу тебе в дешеву забігайлівку.
-Міллер ! Я тобі ж казала...
-Неважливо, скільки це буде коштувати. Мені нічого не шкода,- Даніель взяв блондинку за руку. Лілі притихла. Сперечатися з Даніелем даремне заняття. Бредбері посміхалась. Тим не менш, їй пощастило з хлопцем.---------
Захотілось вас трішки порадувати на ніч

ВИ ЧИТАЄТЕ
Дивний у тебе імунітет на мене.
RomanceЛілі 15 років, Даніелю 17. Міллер дуже популярний в школі, та й взагалі проти нього важко встояти. Тільки блондинка змогла протистояти природній чарівності і привабливості сім'ї Міллер, і Даніелю стає дуже цікавий секрет такого імунітету на себе у п...