Дивний у тебе імунітет на мене.

*46*

Лілі прокинулась від того, що поруч з нею чогось не вистачало. Цей «щось», а точніше "хтось" зараз стояв біля дзеркала і намагався зав'язати краватку.
-Міллер, зовсім офігів? Куди зібрався так рано? - блондинка солодко позіхнула і подивилась на годинник. Червоні цифри показували рівно дев'яту ранку.
-Мені потрібно на роботу. Ти так спала, що не чула, як приходив Алекс, - Даніель спокійно зав'язав краватку і підійшов до дівчини. Лілі відразу ж посадила Міллера на ліжко і поклала голову йому на коліна.
-Я що, вдома одна залишаюся?
-Виходить, що так.
-Тоді мені треба роботу знайти, якщо вже я школу по твоїй милості на два роки раніше закінчила.
-Подумай над тим, що ти зараз сказала. Міллери входять в список найбагатших сімей світу. Навіщо тобі працювати?
-Ну а що я робитиму? - Бредбері піднялась і впритул подивилась на свого хлопця.
-Хм. Теж вірно. Ну, що ж, тоді пропоную тобі стати моїм секретарем. Мері ж працює з братом. Та й ти як я пам'ятаю, закінчувала економічний факультет.
-Ну так. Тільки ти впевнений, що я впораюся?
-Допоможу, якщо що. А тепер швидко йди, одягайся. Через півгодини ми їдемо в офіс,- Даніель встав з ліжка і вийшов з кімнати. Він давно хотів запропонувати Лілі цю роботу, а тут вона сама заговорила про це. Спустившись на перший поверх, молодший Міллер застав дуже милу картину. Алекс розлігся зірочкою посеред вітальні, поруч стояла і сміялась Мері.
-Алекс, як ти зміг спіткнутися об власну ногу? Ні, це ж треба, - Сміт зігнулась навпіл, тримаючись за живіт. Даніель посміхнувся і пройшов вглиб вітальні.
-У нас новий килимок? Старий мені більше подобався.
-Не жартуй так. Інакше ляжеш поруч.
-Хм, і як ти це збираєшся зробити?
-А ось так, - Алекс схопив молодшого брата за ногу і смикнув на себе. Від цієї дії молодший Міллер впав точно на Алекса. Тут вже встигла спуститися Лілі. Вона оглянула братів і картинно клацнула.
-Чогось тут не вистачає,- Бредбері підійшла до міні-гірки з Міллерів і поклала руку Даніеля в руку Алекса.
-Ось так! Мері, де фотоапарат?
-Вже тут, - Мері швидко натиснула на кнопку і сфотографувала цю "мілєйшую" картину. Даніель швидко встав з брата і кинув грізний погляд на Бредбері. Та вже щосили сміялась над фото.
-Помста ? - Лілі підморгнула Сміт.
-Помста ! - дівчата хлопнули руками в жесті «дай п'ять» і задоволено подивилися на своїх хлопців. Міллери коротко переглянулись, даючи зрозуміти один одному, що думають про одне й те ж, і пішли до виходу. Незабаром з двору будинку вже виїжджали дві машини. Даніель перевів погляд на Бредбері.
-Тобі йде строгий костюм.
-Та ну? Я наділа його тільки тому, що їду на роботу.
-Думаєш, я буду цілу добу в костюмі ходити? - Міллер опустив вікно. В обличчя відразу вдарив прохолодний вітер. Саме таку погоду вони любили найбільше, коли прохолодний вітер змішується зі свіжим, прогрітим сонцем повітрям. Небо було чисте, без єдиної хмари, сонце світило високо і яскраво. Лілі теж опустила вікно і задоволено примружилась.
-Добре сьогодні.
-Так, після роботи прогуляємося в парку. Чув, сьогодні начебто якесь свято буде.
-Нічого серйозного, просто невелика розважальна програма в парку, - Лілі розслабилась, спостерігаючи за життям на вулиці.
-Даніель, а що ми сьогодні робитимемо?
-Сьогодні приведуть боржників. Потрібно буде тактовно їм сказати, що слід повернути борг.
-А якщо вони не мають такої можливості?
-На цьому і будується весь бізнес. Якщо ми будемо робити поступки всім, то втратимо багато грошей і часу. Як би це не було жорстоко, такий закон бізнесу.
-Так я знаю. Просто, так і руйнуються життя людей.
-Не вмієш грати, не було чого починати. Хоч зараз і двадцять перше століття, а все ще діє закон джунглів.
-Ага, а ти Тарзан,- Бредбері тихо засміялась. Даніель мав рацію, так що варто змиритися з цими речами. Попереду з'явилась знайома будівля компанії. Вони закрили вікна, і Міллер швидко припаркувався на виділеному для його машини місці. Алекс з Мері вже чекали їх біля входу, так що через мить всі четверо піднімалися на самий верхній поверх до кабінетів президентів компанії. Алекс жестом вказав Даніелю на двері, даючи зрозуміти, що тепер це його кабінет. Молодший Міллер кивнув і відчинив двері...До кабінету відразу залетіла Лілі і розташувалась на м'якому шкіряному дивані.

-Спаати, - блондинка прикрила очі.
-Не спати, а працювати, - Даніель підійшов до столу, потім уважно роздивився. Великий просторий кабінет з вікном, яке буквально замінювало стіну за спиною Міллера. З меблів було лише найпотрібніше: пару крісел і диван для гостей, шафи для паперів та інших дрібниць, невеликий міні-бар, і головне - робочий стіл. Все строго і зі смаком. Іншого Міллер і не очікував від свого брата. Даніель сів за стіл і глянув на папери. Ну що ж, робота почалася, а через годину повинні привести боржників. Брюнет взяв стопку паперів і почав їх читати, було все досить зрозуміло і навіть просто. Розібравшись в чергових промахах співробітників, Міллер поставив свій підпис на звільнення некомпетентних працівників.
-Лілі, віднеси, будь ласка, ці папери Алексу.
Бредбері трохи побурчала, але все ж встала. Лілі взяла невелику стопку паперів і пішла до сусіднього кабінету. Постукавши, Лілі пройшла в кабінет і завмела. Мері сиділа на колінах у Алекса і цілувала його , і сам Міллер, здається, був зовсім не проти цього. Тактовно кашлянувши, Бредбері голосно почала привертати до себе увагу.
-Пожежа! Пожежа! Всім терміново евакуюватися по пожежній драбині!
Від цього крику, Мері швидко злетіла з колін головного директора і впала п'ятою точкою на підлогу. Алекс великими очима дивився на блондинку яка сміялась.
-Лілі, що це ти тут робиш?
-Намагаюсь змусити вас працювати. Даніель тут папери просив передати, - Бредбері поклала стопку паперів на стіл. Ще раз хіхікнувши, блондинка вийшла з кабінету. Зробивши крок вперед, дівчина зіткнувся з чимось, а точніше з кимось. Піднявши очі, Лілі побачила обличчя якогось чоловіка.
-Що ж тут робить підліток?
-А ви хто?
-Я до містера Міллера. Він у себе?
-Що? Алекс? А, так, він у себе, - Лілі боком обійшла незнайомого чоловіка.
-А тепер ти дай відповідь на моє питання. Що ти тут робиш?
-Я секретарка Даніеля Міллера, - Бредбері хмикнула і швидко прошмигнула в сусідній кабінет. Чоловік насупився. Новина швидко пройшлася по всіх верствах суспільства, що молодший Міллер тепер теж працює в компанії. Не затримуючись в коридорі, чоловік пройшов до кабінету.

Лілі сіла на диван і глибоко зітхнула.
-Що таке? - Даніель відірвався від паперів і подивився на свою наречену.
-Там до Алекса якийсь мужик прийшов. Не подобається він мені.
-Не хвилюйся, нічого не трапиться. Адже там Мері, - Міллер посміхнувся і подивився на годинник.
-Готово, скоро вони прийдуть. Стій поряд зі мною і не відходь нікуди.
Лілі кивнула. Дівчина заплющила очі і почала прислухатися до кроків, щоб зрозуміти, хто і куди прямує.