Дивний у тебе імунітет на мене.

*3*

  З вулиці почулася гучна лайка і прокльони. Обидва Міллери в черговий раз виглянули у вікно. Міллер молодший посміхнувся, побачивши, кого до них занесло. По вулиці йшла і лаялась та сама блондинка, яка так зацікавила хлопця. Лілі оглядалась на всі боки, шукаючи хоч щось знайоме.
-Чорт ! Ось куди мене занесло ? Я тут ніколи не була ! Це район для еліти, а не для мене,- Бредбері фиркнула, оглядаючи красиві і великі будинки. Даніель не втримався і вийшов з дому.
-Дура, що ти тут робиш ?
-Ідіот ! Це ти тут що робиш ?!- Лілі вся почервоніла від злості. Хоч кого, а ось Міллера вона розраховувала побачити тут в найостаннішу чергу.
-Хм, ну я тут живу. А ти, як я бачу, заблукала,- очі Міллера молодшого заблищали, на губах з'явилася легка, спокуслива посмішка, хода стала граціозною та аристократичною, спина ідеально рівною, підборіддя трохи підняте. Тепер Міллер виглядав просто чарівно. Всі дівчата, на кого він дивився, непритомніли, хлопці швидко прикривали свою гідність і відверталися, але при цьому, продовжуючи дивитися на "бога", дорослі жінки в цей день побачили свій ідеал з еротичних снів. Тільки Лілі скривилась і зробила пару кроків назад. У Алекса щелепа відвисла. Даніель продемонстрував майже всю аристократичність і спокусливість їх родини. Всю чарівність було зосереджено на одній людині, а та тільки морщиться. Схоже, про це і говорив його брат, коли сказав, що знайшов цікаву людину. Алекс посміхнувся, головним козирем Міллерів був їх божественний голос.
-А ти, правда, особлива,- це стало останньою краплею, і всі присутні знепритомніли.
-Що ? Нічого я не особлива, ідіоте !- хлопець хмикнув. Тут в розмову вліз Алекс.
-Він правий. Ніхто ще не протистояв нашій чарівності. Будь Міллеру сімнадцять або сімдесят, його будуть хотіти всі. Така вже наша природа. Ти сама бачиш, що відбувається, коли ми беремося за справу серйозно.
Лілі оглянула вулицю, багато хто був без свідомості, хтось уже приходив до тями.
-А я тут причому ?- Лілі косо дивилась на Міллера старшого. Той легко посміхнувся, і ті, хто встигли прийти в себе, знову впали на землю без свідомості. Бредбері ковтнула. Схоже, Міллери і, правда, володіють природним шармом.
-А ти, єдина встояла проти мене, навіть коли я тебе поцілував,- Даніель посміхнувся. Лілі залилась фарбою збентеження.
-Ти збоченець і сволота ! Якого фіга ти тоді мене поцілував !?
-Хм, ось бачиш,- брюнет схопив дівчину за руку і потягнув до будинку. Алекс послужливо прикрив двері, а Міллер молодший «посадив» гостю на диван.
-Хочу дізнатися, як ти стримуєш себе і не виснеш на моїй шиї.
-Та нафіг ти мені потрібен,- блондинка відвернулась. Алекс подивився на час.
-Пробачте мене, мої маленькі міньйони, мені треба відійти. Я скоро буду,- Міллер старший взувся і вийшов з дому. Даніель відкинувся на диван і розстебнув перші гудзики сорочки. Зараз обличчя хлопця виглядало спокійним, на губах все ще грала легка усмішка, волосся в безладі спадало на його плечі. Лілі уважно оглядала хлопця і навіть замилувався ним. «А може він не такий вже й поганий, як я думала. Він навіть дуже... Красивий ?». Тут в голові дівчини щось клацнуло, вона залилась фарбою і швидко відвернулась від Міллера. Внизу живота швидко розливалося щось тепле, вся ненависть до цього брюнета різко пішла, залишилося лише якесь тепле почуття. Даніель помітив різку зміну і посміхнувся. Можливо, ця дівчина просто з невеликою затримкою зрозуміла всю спокусу сім'ї Міллер. Брюнет повернув голову дівчини до себе.
-Ти така мила, коли червонієш.
У Лілі перехопило подих, вона не могла відірватися від цього чарівного погляду і оксамитового голосу. Міллер акуратно наблизився до блондинки і м'яко поцілував її в губи. Даніелю подобалося, як ця дівчина реагує на нього, тільки ось весь інтерес пройде буквально через два дні. Він розраховував, що знайшов дійсно цікавий екземпляр. Міллер відсторонився від м'яких губ і посміхнувся. Лілі дивилась на нього з любов'ю.
-Ну от, тепер ти теж перетворюєшся на тупу фанатку. Прикро...
Любов в очах швидко змінилася на ненависть і роздратування. Бредбері відштовхнула від себе брюнета і зіскочила з дивана.
-Якого хрєна ти твориш ?! Збочена сволота !
-Хм, як цікаво,- Даніель посміхнувся. Тут в будинок увійшов Алекс з пакетом в руках.
-Ну, мої маленькі міньйони, як успіхи ?
-Я розгадав її секрет. Вона не визнавала мене, тому її свідомість повністю відкидала всю мою зовнішність і шарм нашої сім'ї, але варто тільки їй визнати, що я дійсно гарний, то вона поводиться як і всі інші.
-Хм, ну що ж. Було цікаво, поки не стало нудно.
-Ні, це не все. Варто мені сказати якусь "колючу" фразу в її сторону або зробити щось недозволене, як її ненависть і невизнання повертаються. Це цікаво. Вона може керувати собою і вирішувати, коли можна мене любити, а коли варто ненавидіти.
Алекс посміхнувся і сів на крісло.
-Дуже цікаво. Лілі, а ти чудова. Мені подобається. Беру цю дівчину під свою опіку.
-Я теж.
-Не перестарайся.
-Що ? А мене хто-небудь запитав?! Цей збоченець мене до кінця цього року прирік на жахливе життя !
-Розслабся, я завтра ж з усім розберуся,- Даніель знизав плечима. Бредбері недовірливо подивилась на брюнета, але чомусь Алекс Міллер вселяв довіру, тому блондинка невпевнено кивнула.
-Придурок, мені додому пора. Як звідси вийти ?
-Іди туди, звідки прийшла.
-Ідіот ! Я не пам'ятаю, як я сюди прийшла !
-Всесь час прямо, Лілі,- Алекс дістав газету і почав читати.
-Спасибі, а як ви дізналися моє ім'я ?
-У тебе на руці браслет з ім'ям. Просто прочитав.
Блондинка злегка почервоніла.
-Так, нерозумно вийшло. Ну, спасибі, що допомогли.
-До зустрічі, маленький міньйон.
Лілі вийшла з дому Міллерів і помчала у напрямку дому. Може, не варто так ненавидіти Даніеля? Ну, це в тому випадку, якщо Міллер все виправить.