Дивний у тебе імунітет на мене.

*39*

  Вони швидко подолали відстань, і вже стояли на території середнього класу. Навколо гуляло багато сімей, закоханих пар, ну і просто підлітків. Лілі посміхнулась.
-Здається, їм тут добре.
-Не головне де, головне з ким, - Даніель прикрив очі і посміхнувся куточками губ. З боку почувся переляканий голос.
-Відпусти мене, будь ласка.
-Що? Не втрачай свій шанс. Розважишся в елітній частині курорту, отримаєш задоволення в ліжку, отримаєш гроші, а якщо сподобаєшся, може, будеш парою для одного з нас. Ми багаті, так що ти забезпечиш свою сім'ю.
-Відстаньте ! Я вам не повія. Вибачте, мені треба йти, - дівчина відійшла в сторону, але її різко схопили за руку.
-Тебе ніхто не відпускав. Не хочеш по-хорошому, буде по-поганому. Та кому є діло до середнього класу! - хлопець потягнув свою жертву на себе, але тут же отримав хороший удар в щелепу. Його хватка ослабла, а дівчина, не втримавшись на ногах, полетіла вперед, але замість снігу врізалась обличчям в чиюсь куртку.
-Уроди, як ви можете насильно тягнути дівчину в ліжко?
Дівчина підняла голову і зіткнулася поглядом з небесно-блакитними очима. Лілі подивилась на врятовану і посміхнулась.
-Ти як? В нормі?
Дівчина кивнула.
-Дякую.
-Та не має за що, - блондинка відпустила дівчину, і вона встала поруч з нею. Ті хлопці швидко прийшли до тями.
-Сволоч, ти що твориш? Та у твого тата грошей в житті не вистачить, якщо я засуджу тебе, - брюнет, якому заїхали по щелепі, вправляв пошкоджену частину. Хлопець з коричневим волоссям поруч дивився на нього.
-А мордашка у неї симпатична. Може і її того? Спочатку дівку, а потім і її?
-Хороша ідея. Відпрацьовуватиме мою пошкоджену щелепу, а потім я подумаю, судити її чи ні, - хлопці засміялися. Даніелю набридло спостерігати, і він вирішив втрутитися.
-Не звалити вам туди, звідки приперлися? - грубий і холодний голос відразу привернув до себе увагу.
-Ух ти, серед бідних є і настільки круті хлопці?
У Кріса розширилися очі.
-Це ви Міллера бідним назвали?
-Я можу купити вас обох, а потім продати, кому захочу. І повірте, нічого мені за це не буде, - чорні очі пропалювали опонентів наскрізь. Хлопці подалися назад.
-Міллер ? Що така впливова людина робити на території середнього класу.
-Моя дівчина захотла прогулятися. Кажуть, тут гарні місця.
Лілі посміхнулась.
-Даніель, може, їх засудити за спробу зґвалтування?
-Варто поговорити з Алксом, - брюнет посміхнувся. Після вимови останнього імені, почувся крик і тупіт ніг. Хлопці швидко змилися з місця події. Міллер задоволено примружив очі і обійняв Лілі за талію.
-Все добре?
-У мене так.
-А у вас? - Даніель з посмішкою подивився на дівчину. Вона зніяковіла і кивнула.
-Спасибі вам за допомогу, - щоки дівчини стали ще червонішими.
-Пробачте, а ви, правда, той самий Даніель Міллер ?
-Ну як би так.
-Ви... ви чудовий. Я бачила ваші фото у багатьох журналах. Я часто ходжу в ваші магазини. Ніколи не думала, що зустріну вас в житті, - дівчина скромно опустила очі. Даніель м'яко посміхнувся.
-Я радий, що ви такої думки про мене. Мені приємно. Дозвольте зробити вам подарунок, - брюнет дістав з кишені маленьку коробочку, обшиту червоною оксамитовою тканиною. Дівчина відкрила подарунок і побачила маленьке золоте кільце. Її обличчя залилося фарбою ще сильніше.
-Я не можу прийняти такий дорогий подарунок.
-Ви мене скривдите, якщо відмовитеся. Вибачте, але нам пора, - Даніель взяв Лілі за руку і потягнув до проходу на їх територію. Дівчина помахала рукою і теж втекла. Бредбері косо поглядала на хлопця.
-І що це за кільце?
-Виграв в ігровому автоматі, - брюнет знизав плечима.
-Але воно золоте! І на вигляд дуже дороге.
-Так і є. Там немає якихось дрібничок. Хотів подарувати тобі, але розмір не той.
-Називається, знайшов застосування.
-Я б його викинув,- Міллер посміхнувся.
-Добре, ходімо. Скоро вечеря. Ми через два дня відлітаємо назад.
-Так скоро?
-Канікули закінчуються, а у мене екзамени.
-Обііідно,- Кріс і Лілі зітхнули, але вибору у них не було. Ну ладно, додому, так додому.  

---------------------

Вам подобається??