Дивний у тебе імунітет на мене.

*37*

Прокинулися Даніель з Лілі в хорошому настрої. Лілі, не втримавшись, впала з ліжка, потягнувши за собою ще сонного Міллера. Спросоння Даніель не відразу зрозумів, що ж це сталося, але сміх дівчини дав все зрозуміти. Вставши з підлоги, вони швидко виконали всі денні норми гігієни і змилися в обідній зал. Алекса і Мері ще не було, значить можна поснідати без суворих лекцій старшого Міллера. Подавали на сніданок млинці з шоколадною начинкою, свіжовичавлений апельсиновий сік і трохи овочів для поповнення вітамінів в організмі. Лілі терпіти не могла брокколі, тому непомітно перепихала їх в тарілку до Даніеля. Брюнет косо на неї подивився, але вдав, що нічого не помітив. Швидко поснідавши, вони встали з-за столу, і пішли до виходу. Підійшовши до ігрового залу, брюнет зауважив Алекса, який про щось розмовляв з Мері. Міллер беззвучно розвернувся і вже хотів сховатися за рогом, як твердий голос зупинив його.

-Даніель Міллер, і куди це ми зібралися? - Алекс схрестив руки на грудях і серйозно подивився на брата. Бредбері ж з милішою посмішкою зробила ручкою «Чао» і змилась в невідомому напрямку. Брюнет зітхнув і перевів очі на брата. Алекс відвів свого брата за ріг в безлюдне місце.

-Даніель, до чого ти опустився? Як ти міг поспорити з невідомим? Так що там просто поспорити, як ти міг поставити на кін кохану людину, тим більше, свою наречену? А що, якби ти програв?

-Але ж я виграв.

-Мене не цікавить, що ти виграв. Я сказав, що було б, якби ти програв?

-Я не збирався віддавати йому Лілі.

-Тоді ти порушуєш закони честі. Це неприпустимо для Міллерів. Скільки років наші улюблені батьки виховували в тобі такі прості риси як порядність і повагу. Куди ти подів все своє виховання? Ти Міллер ! Не хтось там інший. Ти з самого шановного і інтелігентного роду! Боже, як мені соромно за тебе! - Старший Міллер прикрив очі рукою.

-І ще. Чому сусіди скаржаться? Ні, я, звичайно, розумію, молодість і все таке, але ваші... кхм... звуки не давали людям спати!

-Чому відразу я ?!

-Не поводься як дитина! Даніель, тобі сімнадцять років! Неси відповідальність за все сам. Це повністю твоя вина, - Алекс потер скроні.

-Так, лекцію як шановний старший брат і інтелігентний Міллер я прочитав. Тепер моя думка з боку люблячого брата, - старший брюнет відважив братові важкий запотиличник.

-Ти ідіот, Даніель. Ще раз поспориш на Лілі, відправлю до виправного табору. А щодо звуків вночі, то я тобою пишаюся. Я думав, цього вже ніколи не станеться. Так і має поводитись Міллер,- Алекс мило посміхнувся і тихо засміявся. Даніель втупився на брата.

-Я тобі вже говорив, що ти просто нестерпний і як я тебе ненавиджу в такі моменти?

-Мільйони раз, брате.

-Тоді у мене немає для тебе нової інформації,- молодший Міллер фиркнув і покинув місце звіту. Алекс посміхнувся і пішов в кафе. Запізнився він туди тільки через надокучливих сусідів - солодкої парочки...

-------------

Знаю мало але хоч би щось)) Наступна буде більша, люблю вас))