Дивний у тебе імунітет на мене.

*23*

  Даніель прокинувся від відчуття, що поруч хтось ворушиться. Брюнет відкрив очі. Лілі поруч з ним згорнулась клубочком. Її злегка трясло, мабуть вона замерзла. Хлопець взяв ковдру і накрив нею себе і Лілі. Тремтіння Бредбері поступово пройшло, почулося мирне сопіння. Міллер подивився у вікно, було вже досить темно, а легкий дощ переріс у зливу. Погода явно знущалася над жителями Лондону, зате з вулиць змивався бруд, що накопичився за ці довгі спекотні дні. Даніель подумав, як же Алекс повернеться додому ? Начебто, старший Міллер був на машині, значить мокрим точно не залишиться. З першого поверху просочився приємний запах. Напевно, це Мері готує вечерю. Лілі міцно спала, схоже, дівчина навіть не збиралась вставати. Даніель посміхнувся. Лілі уві сні була схожа на ангелика, тільки без крил і німба над головою. Чому Міллер закохався в цю дівчину ? Так він і сам ще не усвідомив цього, просто розуміє, що прожити життя без Лілі йому буде просто нереально. Брюнет не шкодував гроші на різні сюрпризи для блондинки, на що винуватиця цих сюрпризів дуже лаялась, коли дізнавалась, скільки коштує той чи інший подарунок.
Двері тихо прочинилися. У кімнаті з'явилась Мері, з конвертом в руках.
-Все ще спите ? - блондинка посміхнулась.
-Лілі спить. Втомилась, напевно. Що це ?- Даніель кивнув на конверт. Мері знизала плечима і передала папірець брюнетові. Міллер подивився на адрес. Адреса була дому Бредбері, а відправник невідомий. Точніше, там було Ім'я та Прізвище, але про таких людей Даніель ніколи не чув.
-Це для Лілі. Листоноша приносить листи в їх будинок, а людина Алекса їх забирає і передає сюди.
-Спасибі. А що сьогодні на вечерю ? - Даніель легко посміхнувся.
-Я приготувала рис з овочами і на десерт яблучний пиріг,- Мері помахала рукою і, весело підстрибуючи, відправилась назад на кухню. Брюнет похитав головою.
-Як дитина. Напевно, за це її і любить Алекс,- Міллер поцілував Лілі в ніс. Та невдоволено поморщилась і сховала поціловану частину в складках футболки Даніеля.
Міллер довго розглядав лист, але зважившись, відкрив його. Там лежало запрошення. Якісь люди збирали всіх випускників дитячого саду, які випустилися в один рік, а саме, випуск, де була і сама блондинка. Так само там було запрошення ще на одну людину. Можна було привести з собою свого хлопця або дівчину, або ж просто друга. Даніель здивувався. Навіщо робити збір всіх випускників дитячого саду ? Гаразд, там випускників школи зібрати. Але дитячий сад... Брєд божевільного. Сонечко поруч знову заворушився, і небесно-блакитні очі повільно відкрилися. Лілі подивився на захопленого брюнета.
-Даніель, що ти там читаєш ?
Міллер перевів погляд на сонну мордочку блондинки.
-Тут тобі запрошення прийшло. Тільки який ідіот додумався робити збір випускників дитячого саду,- Даніель віддав Бредбері два запрошення. Лілі швидко пробіглась очима по листу.
-А це. Це ми давно вирішили, що кожні п'ять років будемо робити такі збори. Багато роз'їхалися, а в цей день всі збираються і дивляться, хто як змінився за п'ять років. Останній збір був рівно п'ять років тому,- блондинка посміхнулась.
-Зрозуміло тепер.
-Підеш зі мною ? Нехай всі обзавідуються,- Бредбері диявольськи посміхнулась. Якби Міллер не вважав себе абсолютно адекватним і психічно урівноваженою людиною, то поклявся б, що бачив у Лілі диявольські ріжки. Брюнет кивнув, притягаючи болондинку для поцілунку. Знизу почувся хлопок дверей і якийсь шум. Міллер відсторонився від солодких губ і потягнувся.
-Здається, Алекс прийшов. Скоро вечеря,- і вечеря не змусила себе чекати. Знизу пролунав крик Мері, яка кликала їх вниз. Ще повалявшись хвилин п'ять, вони спустилися вниз. Міллер старший вже задоволено сидів на своєму місці і гіпнотизував поглядом пиріг. Мері щасливо заусміхалась.
-Ні, Алекс. Пиріг тільки після нормальної їжі. Зараз наїсися солодкого, і потім не будеш їсти нормального.
-Мері, ти поводишся зі мною як з маленьким. Мені вже двадцять п'ять.
-Так ? А хто недавно заплутався в сорочці, а потім в краватці, при цьому примудряючись спіткнутися об штани і навернутись через поріг ?- Сміт звузила очі. Даніель лежав на столі, втупившись у свої руки. Його тіло злегка тремтіло, що говорило про те, що він ледве стримує сміх. Лілі ж валялась на підлозі, намагаючись заспокоїти порив сміху. Алекс зніяковів і уткнувся обличчям в газету. Мері посміхнулась і почала розставляти тарілки з рисом. Бредбері вже заспокоїлась і сіла на своє місце. Як тільки остання тарілка була поставлена, всі взялися за їжу.
Алекс розповідав про нові угоди, про нових людей. Сказав Даніелю, що його запрошують знятися у фільмі, на що отримав лише «Хм» і задоволений вираз обличчя брюнета, коли його голова, нарешті, торкнулась плеча блондинки. Міллер старший розцінив це як «Ні». Загалом, вечеря пройшла досить спокійно і мило. Пролунав дзвінок у двері. Алекс піднявся зі стільця і ​​пішов перевірити, кого там принесло в таку пору. Мері відправилась за ним. Цікавість теж взяла верх над рештою, і вони вирушили в коридор. Міллер старший відкрив двері. Всередину будинку пройшов високий чоловік у чорній куртці з капюшоном.
-Алекс Міллер ?
-Так.
-Дуже шкода.
-Що шкода ? - Алекс оглянув гостя і помітив в руці пістолет...
________________________________
Як ви думаєте, що буде дальше ? Свої варіанти пишіть в коментарях.
Де актив ?  

Давайте набирем 5 зірочок на цій главі і буде продовження

Набирем 400 переглядів до мого дня народження??  Це визов котенята!!