Дивний у тебе імунітет на мене.

*42*

Даніель стояв на вулиці і косо спостерігав за Алексом, який розмовляв по телефону. По виразу обличчя старшого Міллера можна було зрозуміти, що розмова не з найприємніших. Сьогодні останній день їхнього відпочинку на курорті, і вони повинні були полетіти ще як годину назад, але літак так і не прибув.
-Що? Як це всі мої літаки вийшли з ладу?
-«Містер Міллер, просимо вибачення! Ми, як і належить за правилами, тиждень тому викликали майстрів, щоб вони оглянули літаки і виправили всі поломки, але після їх втручання, жоден літак навіть заводитися не хоче».
-Всю інформацію мені про цю фірму і окремо на кожного майстра. Виплачуватимуть ремонт літаків, а якщо вони несправні, то оплачувати нові. Все, через чотири години буду в Лондоні,- Алекс поклав телефон і глибоко зітхнув.
-Доведеться нам летіти на простому літаку. Ходімо в аеропорт, куплю квитки, - брюнет розвернувся в бік будівлі і пішов до входу. Всі інші побрели за ним.
-Алекс, а це випадково не твоя компанія? - Даніель вказав на яскраву вивіску з чітким логотипом компанії. Старший Міллер підняв голову.
-Я зовсім запрацювався, навіть не знаю, що належить мені. Але в будь-якому випадку, не можу ж я брати цілий літак, це порушить план компанії, нехай навіть моєї. Вважай це особистою перевіркою роботи компанії і її співробітників.
-Тобі б в санаторій з'їздити. Так і маразм в двадцять п'ять отримаєш.
Алекс засміявся.
-Спасибі за турботу, але мене Мері вітамінами годує, це той же санаторій, тільки домашній і приємніший.
-Прогнози невтішні, Алекс зовсім перепрацював, - Мері поправила пасмо волосся і подивилась на нареченого.
-Добре, ще півроку і я вижену Алекса у відпустку. Сам займуся усіма справами.
-А ти впораєшся ?
-Алекс, мені не п'ятнадцять.
-Добре-добре, - Алекс посміхнувся і підійшов до каси.
-Найближчий рейс до Лондона, економ клас.
Мері, Даніель, Лілі і Кріс здивовано дивились на лідера їх групи.
-Ти з глузду з'їхав? Економ клас?
-Даніель, запам'ятай, якщо робиш перевірки, починай з найбільш уразливих місць. Місця в першому класі дорогі, а значить, прості люди там не літають, і звичайно, що персонал буде обходитися з багатими людьми краще, а ось сім'ї з малим достатком страждають найбільше. Їм не надають належні послуги, та й обстановка там явно гірша. Мені це не вигідно.
Дівчина касир здивовано спостерігала за братами, а коли заглянула в паспорт Алекса, завмерла.
-М... Містер Міллер? Чим зобов'язані такій честі? Ви ніколи не з'являлися тут.
-А ось вирішив перевірити, як же працюють мої компанії. Повітряне перевезення теж приносить прибуток, але я людина, яка любить, щоб все було ідеально. Так що я буду дуже вдячний, якщо мій приїзд залишиться між нами, - Алекс посміхнувся. Дівчина почервоніла і простягнула чоловікові всі документи.
-Щасливої ​​дороги.
-Один плюс вже можна ставити - ввічливий персонал. Ходімо, літак прибуде через десять хвилин, - Алекс взяв сумку і вийшов в зону очікування. Там уже зібралися люди, як середній клас, так і ті, хто намітився на перший клас. У натовпі Лілі розгледіла дівчину, якій вони допомогли на курорті. Блондинка помахала дівчині, а вона у відповідь підбігла до них.
-Привіт. Не думала, що побачу вас тут, - дівчина посміхнулася. Алекс перевів погляд на неї.
-Ви знайшли собі нових знайомих? Це дуже добре.
Дівчина скромно перевела погляд на чоловіка і здивовано відкрила рот.
-Ви ж Алекс Міллер ? Один з найбагатших бізнесменів Великої Британії.
-Я радий, що ти мене знаєш. Але не варто лякатися, я не кусаюсь, - Алекс тихо засміявся, за що отримав запотиличника від Мері.
-Де твої манери? Перед тобою дівчина.
-Мері, не варто бити мене на очах у дітей.
-Мало ще,- блондинка фиркнула і відвернулась.
-Це компанія мого брата, ось він і вирішив влаштувати перевірку, - Даніель хмикнув, спостерігаючи, як Алекс намагається привернути увагу ображеної Мері.
-Ви, напевно, будете в першому класі?
-Ні. Ми летимо в економ класі. Невелика хитрість.
Дівчина посміхнулася.
-Ми теж летимо в економ класі. Якщо чесно, там зовсім не поважають людей. Але грошей на більше у нас не вистачає.
Міллер старший подивився на нову знайому.
-Я розберусь з цим. Так що не хвилюйся, - чоловік перевів погляд на літак який прибув.
-З технікою вони справляються, щодо зовнішнього вигляду не причепитися. Ходімо всередину, - Алекс взяв все ще ображену Мері за руку і пішов до літака. Всі інші пішли за ним. Після пред'явлення квитків, всі розмістилися на своїх місцях. Обстановка хороша, хоча б в салоні чисто. Стюардеси ввічливо пояснили правила і пішли далі. Політ почався...

  Перші дві години ніби все було добре, але незабаром пасажири попросили у стюардес напої, які за правилами повинні пропонувати самі стюардеси. Дівчата зневажливо фикнули.
-Все пішло на середній клас і перший клас, так що потерпите.
-Але ми маємо право на всі ці послуги! - звідкись з середини ряду встав чоловік.
-Мають право вони. Гроші б заробляли і літали в інших класах, тоді б ви мали право.
Алекс посміхнувся.
-Як грубо. Адже вас за це звільнять.
-Звільнять? Та хто повірить вам всім? Не раз уже скаржилися, але начальство ігнорувало скарги.
-Варто змінити керівника компанії.
-Всі питання до президента компанії.
-А він і не проти, щоб усіх некомпетентних працівників звільнили. Даніель, ти згоден зі мною?
-Цілком, - молодший Міллер фиркнув і холодно подивився на стюардесу.
-Хм, ніби ви знаєте Алекса Міллера особисто, - дівчина фиркнула і покинула салон. Алекс посміхнувся і дістав телефон. З боку сусіднього ряду люди стали звертатися до чоловіка.
-Пробачте, але чи не будуть у вас проблеми, після такої заяви? Алекс Міллер зайнята людина.
-Схоже, в простому одязі мене навіть не впізнають.
-На тобі завжди строгий костюм, а зараз джинси і куртка. Тобі вранці навіть волосся лінь розчесати було.
-Головне, що у мене пристойний вигляд, Даніель, а не курник на голові.
-Ти на що натякаєш? - молодший Міллер подивився на брата, але Лілі, яка мирно спала на колінах у свого хлопця, засовалась, і Даніелю довелося знову переключитися на неї.
-Потім поясню. Залишилась година. Потім я вже розберуся з компанією, а директора точно звільню, ще направлю безліч перевірок. Якщо ж аеропорт порушує всі правила, закрию його.
-А вам це під силу? - жінка з сусіднього ряду подивилася на Алекса.
-Звичайно. Міллерам все під силу, - брюнет посміхнувся. Тільки тоді до людей стало доходити, хто летить з ними.
Так пройшла ще година. Літак сів в аеропорту, і люди стали поступово виходити на свіже повітря. Та стюардеса ввічливо проводжала еліту, і косо дивилася на Алекса. Під'їхали дві дорогі машини, в одній з них Даніель впізнав свій подарунок.
-Добре, Алекс. Прощаю я тобі свою розбиту машину, - молодший Міллер посміхнувся і підійшов до машини. Водій вийшов і послужливо передав ключі. До Алекса підійшло кілька людей.
-Містер Міллер, без вас накопичилося багато справ і повно нарад. Ваші заступники не встигають все зробити.
-Треба ж. Десять заступників, і не встигають, а я один прекрасно виконую денний план. Дивно.
-Все, що ви просили, ми приготували.
-Добре. А тепер направте всілякі перевірки в усі аеропорти, які мені належать. Останній мені не дуже сподобався, - Алекс подивився на шоковану стюардесу і сів у машину.
-Мері, поїхали.
-Добре, - машина завелася і рушила з місця. Даніель загнав засинаючого на стоячи Кріса в машину і теж поїхав. Загалом, відпустка видалась хорошою, тепер можна і за навчання. Скоро закінчується навчальний рік, а потім почнуться трудові будні для Даніеля. Але у молодшого Міллера є хороші плани щодо Лілі. Наприклад, здати заочно всі іспити і закінчити школу разом з ним. Ну, про це ми поговоримо потім.