Дивний у тебе імунітет на мене.

*20*

  Всі учні школи натовпом йшли в сторону актового залу. Молодші класи мчали, мало не зносячи всіх на своєму шляху, старші ж йшли не поспішаючи, ніби їм і зовсім справи до всього, що відбувається не було. Актовий зал повільно, але впевнено заповнювався учнями, а директор трохи нервово оглядав всіх, хто приходить. На сцені стояли люди, яких всі присутні бачили вперше, так само стояла компанія молодих людей у ​​формі старшої елітної школи. Міллер скептично всіх оглянув і посадив блондинку поруч з собою на задній ряд. До Даніеля тут же стали підтягуватися дівчата, намагаючись якомога ближче сісти до свого кумира, але останнє вільне місце зайняв вальяжно розвалившись Кріс.
-Йо, що тут таке ?
-Та не знаю,- Бредбері знизала плечима. Їй і самій було цікаво, що потрібно учням елітної школи від них.
-До речі, Даніель. А чому ти не в тій елітній школі, а в нашій- простій ?
-Ця школа мені під силу, до того ж, вона цілком для людей трохи нижче мого кола, але там надто нудно. Всі дуже зазналися, знахабніли, корчать з себе фіг знає кого. Тому, я вибрав цю школу,- Міллер злегка посміхнувся. Директор оглянув усіх присутніх. Він нервово поправив окуляри.
-Отже, шановні учні. Як ви бачите, в нашій школі гості. Це вчителі і учні старшої елітної школи. Вони хочуть кинути виклик найкращому з кращих в нашій школі. Ця людина повинна бути майстром у всьому. Я довго обмірковував рішення, але так і не зміг визначитися.
Десь з середини залу виліз невисокий хлопець.
-А чому така елітна школа вибрала в якості суперників нас ? Адже ми набагато нижче їх рівня.
Один хлопець з групи на сцені посміхнувся. Дівчата тихо засміялися.
-Ми вибрали найслабшу школу для розминки. Потім зробимо виклик найсильнішій, після нас звичайно.
Бредбері закипіла, але Даніель поклав свою руку на коліно дівчини, що злегка заспокоїло її.
-Ем, ваші коментарі не були потрібні.
-Заткнися, дідок. Ти не з тими зв'язуєшся. Мій батько далеко не останній в місті.
-Не сумніваюся. Ну, які пропозиції будуть ? Кого ми поставимо на цих молодих людей ?- директор жахливо нервував. Це мав бути дійсно хтось гідний. У залі запанувало хвилинне мовчання, поки хтось із залу не вигукнув ім'я.
-Даніель !
-Так, Даніель !
-Даніель !- з усіх боків почулися схвальні вигуки. У директора душа в п'яти пішла. Як він міг забути про зірку всієї школи ? Цей хлопець порятунок школи. Лілі ткнула хлопця в бік.
-Знову на тебе всі шишки звалюють ?
-Мене завжди відправляли на олімпіади, якщо ситуація була зовсім безвихідна,- Міллер глибоко зітхнув. Директор школи навіть якось повеселішав. Учні елітної школи перезирнулися. Хто такий цей Даніель, що його обрала вся школа ?
-Ну, раз заперечень немає, значить, нашу школу представлятиме Даніель,- чоловік з нахабною посмішкою подивився на вчителів елітної школи.
-Ну і де ж ваш Даніель ? - жінка з пучком на голові поправила окуляри.
-Даніель, будь добрий, піднімися до нас.
Брюнет важко зітхнув і встав зі свого місця. Хлопець повільно піднявся на сцену і став навпроти учнів елітної школи. Вчителі і ті ж самі учні оглянули хлопця. Жінка хмикнула.
-Представтесь, молодий чоловіче.
-Даніель. Даніель Міллер,- брюнет посміхнувся, спостерігаючи, як змінюються емоції на обличчях гостей школи.
-Як ? Міллер ? - хлопець, який стояв попереду всього натовпу і, здається, був у групі головним, відкрив рот.
-Що ? Зрозумів, що підкупити нікого не вдасться ?- Даніель хмикнув. Всі дівчата шкіл не відводили від нього погляд. Учениця елітної школи заверещала.
-Це він ! Він знімався в журналі ! Це про нього журнал зробив цілий випуск, присвятиши цілу серію журналу !
-Еріка, замовкни. Міллер значить ? І що ж спадкоємець такої сім'ї забув у цій школі ?
-Утюг забув вимкнути, не помітив ?- хлопець хмикнув. Його дуже дратували дітки, які зазналася. Міллер і нахабний гість сверлили один одного поглядом. Вчителька елітної школи перервала зоровий контакт.
-Пробачте, містер Міллер, але я вважаю великою помилкою такій людині, як ви, навчатися тут.
-Не ваша справа. Ці проблеми я не вирішую, всі питання до Алекса,- Даніель позіхнув. Директор переможно посміхнувся.
-Пробачте, але нашим дітям пора вчитися. Даніель, ти можеш бути вільним. Думаю, панове з елітної школи зрозуміли, що їм не виграти.
Міллер посміхнувся і спустився вниз. Натовп з дітей повільно почав рідшати, і незабаром в залі залишилися тільки директор школи і гості.