Дивний у тебе імунітет на мене.

*35*

  Був уже вечір. Даніель і Лілі ледве встигли привести себе в порядок перед вечерею, тому, в кафе довелося бігти майже з олімпійською швидкістю. Вони швидко забігли в кафе. За дальнім столиком вже розташувався Алекс з Мері. Вони щось обговорювали з гостями, які по всьому виду недавно приєдналися до їх компанії. Даніель з поважним виглядом підійшов до столу і інтелігентно кашлянув в кулак.
-Вибачте за затримку. Були невідкладні справи, - Міллер молодший відсунув стілець, запрошуючи блондинку сісти першою. Лілі прийняла запрошення і сіла за стіл, слідом на сусідній стілець сів Даніель. Алекс посміхнувся. Нехай його молодший брат нестерпний підліток, але у важливих компаніях він поводився, як личить еліті вищого суспільства. Гості привітно посміхнулися і продовжили бесіду.
-Містер Міллер, як на вашій справі відбилося банкрутство половини фірм, з якими ви співпрацювали? - жінка обдарувала старшого Міллера пошмішкою.
-Знаєте, міс Дороті, моя компанія не перший рік існує. Я прекрасно знаю, як потрібно вести справи. Тільки поки я ще не вирішив, що робити з цією проблемою. Даніель, може ти, поділишся своїми припущеннями? Ти ж через півроку займеш місце другого президента компанії, - Алекс хитрим поглядом подивився на брата. Молодший Міллер фиркнув, завжди брат зіштовхує всі відповіді на нього. Даніель зробив саме серйозне обличчя і холодні очі.
-Пропоную збити з цих компаній всі наші збитки. Банкрутство не означає, що вони втратили майно. Ми можемо забрати борг як і їх компаніями так і всім що в них входить. Думаю, якщо ми перепродамо або здамо в оренди ці фірми під офіс, ми отримаємо непоганий прибуток.
-А як же суди, містер Міллер ? Ви не думаєте, що ті фірми теж захочуть судитися і відвоювати своє майно? - Міс Дороті скосила очі на молодшого з директорів.
-Про суди турбуватися не варто. Всі карти у нас, а значить, справу ми виграємо.
-Добре, брате. У мене теж була така пропозиція. Мені здається, що це найоптимальніший варіант, - троє співрозмовників перезирнулися.
Лілі сиділа в заціпенінні, зовсім не розуміючи їх розмови. Тут подали вечерю. В вечерю входив кролик в винному соусі з гарніром у вигляді спагетті, легкий салат з овочів і зелені, червоне вино, і на десерт італійське тірамісу. Алекс явно вклав сюди чимало грошей. Побажавши смачного, всі приступили до вечері. Лілі з останніх сил згадувала правила етикету за столом, які так завзято вбивали в неї батьки.
По закінченню вечері, гості чемно попрощалася і залишила своїх співрозмовників. Вони полегшено видихнули і розслабилися. Ідеально рівна постава у всіх відразу зникла.
-Ненавиджу світські бесіди,- Даніель склав руки на столі і поклав на них голову.
-Привикай. Скоро тебе чекають такі бесіди майже кожен день. Робота у нас не цукор, доводиться багато думати і говорити,- Алекс посміхнувся. Мері з Лілі просто промовчали. Через хвилин десять, всі вже розходилися хто куди.
-Даніель, ми з Мері підемо в бар, ви можете робити що хочете, тільки в межах розумного.
-Добре,- молодший Міллер кивнув і потягнув Лілі за руку в невідомому напрямку.
А прийшли вони до ігрового комплексу. Тут були відеоігри, ігрові автомати, щось на подобі казино, більярдний стіл. Загалом, було чим зайнятися.
-Лілі, вмієш в більярд грати? - Міллер ніжно подивився на дівчину.
-Ні. Батько забороняє наближатися до азартних ігор. Та й Кріс не особливо цим захоплюється. А так, в звичайні ігри граємо, - блондинка злегка зніяковіла від такого теплого погляду з боку Міллера. Даніель підійшов до більярдного столу і взяв з його краю кий. Кулі вже були поставлені в формі трикутника.
-Тоді дивись, як грати. Це не азартна гра. Алекс часто грає зі мною по кілька партій, - брюнет підійшов до столу і приготувався до удару, але його відволік настирливий голос.
-Ей, бачу ти майстер з більярду. Не хочеш партію зіграти? - високий шатен з усмішкою подивився в чорні очі.
-Зіграємо. Які ставки?
-Ставка з твого боку, он та симпатична блондинка. А з мого боку, двадцять тисяч доларів,- хлопець жадібно оглядав Лілі. Та скривилась.
-Здурів на мене грати ? Даніель...
-Згоден.
-Що ?!
-Граємо. Твій перший удар...  

  Шатен посміхнувся і зробив удар. Пару куль потрапили точно в лузи. Наступним бив Даніель. Він точно виміряв всі кути і градуси відскоку кулі, так що в лузах виявилося приблизно п'ять куль. Гра тривала. У Міллера явно були переваги, але і шатен не відставав. Ще пару ударів, і брюнет загнав в лузу останню кулю. Даніель переможно посміхнувся.
-Я виграв. Ти повинен виконати свою частину домовленості.
-Чорт. Ти, правда, майстер. Визнаю, я програв. Ех, шкода, а я так хотів розважитися з цією блондинкою.
У Лілі повільно смикалось око. Її конкретно розлютило, що Даніель поспорив на неї.
-Та пішли ви ! - Бредбері з усього розмаху заїхала шатенові в обличчя кулаком. Той зойкнув і без свідомості впав на підлогу. Наступним отримав Даніель, тільки не кулаком, а просто ДУЖЕ сильний ляпас. Лілі швидко вибігла з ігрового залу. Даніель приклав руку до щоки яка горіла після удару. Лілі зачепила губу, так що і вона була розбита. Однак сильний удар у блондинки. Міллер витер кров і швидким кроком пішов наздоганяти свою дівчину.
Лілі без стуку увірвалась в кімнату Брауна і замкнула двері. Кріс в шоці так і завмер в одних трусах перед дзеркалом.
-Ось козел! Та як він міг !? Я для нього все, а він так зі мною! - Лілі завалився на ліжко.
-Ей... Що таке?
-Ти уявляєш, ця сволота поспорила на мене! Він грав в більярд і його ставкою була я! Я що, річ !? - Бредбері била подушку. Кріс обережно присів біля подруги.
-Я тобі казав про нього. Багатий самозакоханий кретин.
-Даніель не завжди і не в усьому такий, - Лілі відпустила нещасну подушку і заплющила очі, -Мені прикро, що він так зі мною.
-Ей, де твій ентузіазм? Пам'ятаєш, як я одного разу забув зустріти тебе після басейну, і тобі довелося самій йти до дому?
-Угу. Ти теж сволота, звалив до Ніколь і я сама віддувалась за розбите скло в школі ! - Бредбері запалала червоним кольором.
-Ну от, що ти тоді зробила? Ігнорувала мене три дні ! Я мало не збожеволів тоді! Ось і поігноруй його. Подумаєш, проблема. Нехай відчує себе порожнім місцем, - Браун задоволено посміхнувся, розглядаючи свої нові труси з пуделями.
-А ти правий ! Нехай помучиться, - Лілі посміхнулась і вдарила друга подушкою.
-Я поки у тебе в кімнаті поживу. Якщо що, мене тут немає, і не було!
-Окей. Тільки вночі не приставай.
-Так кому ти потрібен в трусах з пуделями, - Лілі засміялась. Кріс фиркнув і накинувся на подругу. Вони завжди могли покластися на допомогу один одного, і вони обидва цінували це. А ось цей ідіот Міллер нехай подумає, де ж може перебувати Лілі і нехай його загризе совість.