Дивний у тебе імунітет на мене.

*29*

-Ух ти, кого я бачу. Схоже, ти змінились, так, дура ? - рудий хлопець посміхнувся.
-Заткнися,- Лілі зло подивилась на колишнього однокласника.
-Так? Осміліла? - підхопила дівчина по сусідству. Лілі хотіла щось відповісти, але на її шиї повис Кріс.
-Бро. Ти чого тут завмерла ? Знайома з ними? - друг широко посміхнувся.
-Так, до певної міри знайома.
-Вау, познайомиш ?
-Не варто, Кріс. Вони мої колишні однокласники, - блондинка насупилась.
Кріс добре знав подругу, так що зрозумів все без слів.
-Без базару. З кретинами не спілкуюся. Ну що, йдеш ?
-Ей, хто тут кретин? - один з хлопців схопив Бредбері за руку, інший спіймав Кріса.
-Що тут за дівішнік ? - ззаду пролунав знайомий голос. Міллер спритно відкинув хлопців від Лілі і її друга.
-А ти хто такий ? Старшокласник? Не наривайся, ідіот! - дівчина хмикнула. З усіх боків на неї дивились проходячи повз учні. В їхніх очах читався страх.
-Що? Що я такого сказала?
-Ти знаєш, до кого нариваєшся ? - недалеко стояли Емма з Ніком.
-Йому нічого не варто зруйнувати твоє життя не застосувавши грубої сили,- Нік притиснув до себе свою дівчину.
-І ще ти нагнала на себе гнів наших дівчат, - Емма посміхнулась.
І, правда, дівчата дивилися дуже зло, ніби хотіли розірвати її на шматки. Колись такий погляд був посланий Лілі, але зараз всі змирилися. Міллер обійняв блондинку за талію і поцілував в шию.
-Прогуляємось ? - Даніель посміхнувся.
Бредбері посміхнулась в відповідь і при всіх поцілувала свого хлопця. Колишні однокласники дивилися на блондинку великими очима. Відсторонившись, Лілі повернула голову до Кріса.
-Ей, хочеш на канікулах поїхати з нами в Альпи ? Даніель, ти ж не проти? - блондинка посміхнулась. Міллер знизав плечима.
-Якщо він не буде нам заважати.
-Гаразд! Ну що, Кріс ?
-Якщо ви все оплатете, - Браун посміхнувся.
-Ей, а не нагло ?
-Нее, тобі що, для друга шкода?
-Ох, ладно. Вмовив, - Лілі притиснулась до брюнета. Кріс переможно посміхнувся.
-Ось так! І знову ти здалась ! Тоді немає проблем, я з вами! - Лілі не витрималась і штовхнула друга. Даніель як самий адекватний потянув їх подалі від людних коридорів.
Нові учні школи так і стояли з відкритими ротами. Познущатися над колишньою однокласницею хотілося, та ось тепер нелегко доведеться.

  Лілі вже кілька хвилин розглядала трійку старшокласників, які валялися на землі і трималися за побиті місця. Недалеко від них стояв Міллер, і, блискаючи очима, розминав руки.
-Даніель, а ти цей... не перестарався? - у Лілі нервово смикалось око.
-Нормально. Я, звичайно, знав, що вони будуть діяти нечесно, але щоб підкупити старшокласників, - Даніель роздратовано подивився на хлопців.
Хвилин десять тому, старшокласники, які перейшли з іншої школи, затиснули блондинку в кутку. Лілі б змогла захиститися, але їх було занадто багато. А ось Міллер... Бредбері не заздрила цим хлопцям. Даніель знову врятував блондинку. Брюнет обійняв Лілі за талію і посміхнувся.
-Значить, це був виклик. Ну що ж, ми його приймаємо, - Міллер дістав телефон.
-Що ти задумав? - Лілі повернулаголову до хлопця. Даніель вже набирав номер. Через хвилину почалася розмова.
-Еван ? Це Даніель. Справа є. Так. Це по твоїй частині. Добре. Значить в п'ятій в парку. До зустрічі, - брюнет поклав телефон і посміхнувся. Лілі недовірливо глянула на свого хлопця.
-І ?
-Не хвилюйся. Це мій знайомий. Він знайде компромат на ту чи іншу людину. Всі ми не без гріха, - Даніель поцілував Лілі в щоку.
-Що? Це не занадто? - блондинка здивовано подивилась на Даніеля. Брюнет насупився.
-А те, що вони хочуть тебе побити, по-твоєму, нормально?
-Ну...
-От і все. Я викликав водія, він відвезе тебе додому.
-А ти?
-Я повинен розібратися з дечим, - Даніель посміхнувся.
-Не влипни ні в що, - блондинка насупилась, але як тільки під'їхав чорний джип, Міллер буквально заштовхав в нього Бредбері.
-Вдома Мері, так що сумувати не доведеться, - хлопець кивнув водієві, і автомобіль зірвався з місця.
Міллер пішов прямо в кабінет охорони. Його метою був запис, де майбутні жертви підкуповували старшокласників. Такий запис відшукати було досить важко, але все ж реально. Приблизно через півгодини, всі особи, які вчиняли підкуп, були вже в пам'яті брюнета. Дізнатися їх імена і прізвища було набагото простіше. Даніель повільно попрямував в сторону головного виходу школи. У класів які перейшли якраз закінчилися додаткові заняття. Біля головних воріт вже стояла потрібна Міллеру компанія. Хлопець підійшов до них з самим незворушним виглядом.
-Ей, ідіоти, поговорити треба, - хлопці і дівчата обернулися. Їм сьогодні дісталося від злющих старшокласниць, так що сперечатися або висловлювати свою думку про брюнета ніхто не наважився.
-Про що розмова? - один шатен вийшов вперед.
-Про сенс життя,- Даніель хмикнув.
Міллер пішов вперед, інші теж пішли за ним. Кожному, було зрозуміло, про що буде розмова.
***
Після розмови Даніель пішов у парк де була запланована зустріч з Еваном. Друга не довелось довго чекати.
-Радий бачити, Еван.
-І тобі не хворіти, Міллер, - до Даніеля підійшов невисокий брюнет з коротким волоссям і блідою, як і у Даніеля шкірою. Зовні хлопці були схожі, але мали ряд відмінностей.
По одягу і манері поведінки можна відразу сказати, що цей хлопець з еліти. Еван посміхнувся і підійшов ближче.
-І, що я повинен робити ?
-Так.. Тобі потрібно...
***
Еван дістав ноутбук з рюкзака.
-А ти, як завжди з інвентарем, - Міллер посміхнувся.
-Ну звичайно. Даніель, ми знайомі з дитинства. Пора б і запам'ятати мої звички..

--------------------

Вам точно подобається, тому що ніяк не набиреться 5 зірочок((