Дивний у тебе імунітет на мене.

*15*

  Настав вечір. Скоро почнеться фестиваль і всі активно до цього готувалися, точніше Лілі носилась по кімнаті в пошуках капронових колготок, а Міллер сидів біля дзеркала і наводив порядок на своїй голові. Алекс з Мері зовсім недавно пішли, залишивши парочку збиратися на самоті. Бредбері дуже сподобалося плаття Мері. Блакитне плаття з темно синім поясом. Алекс ж надів чорний класичний костюм. Блондинка насилу виштовхала Міллера зі своєї кімнати, відмахуючись типу «Сюрприз буде». Ну, Даніель не засмутився, він почав одягати свій костюм. Хвилин через двадцять до брюнета вийшло щось прекрасне. Коктельне плаття чудово сиділо на Лілі. Легкий шухер на голові тільки надавав екзотики блондинистому чуду. Лілі теж недовго стояла з закритим ротом. Перед дівчиною стояв, мало не нічний бог. Чорна шовкова сорочка, такий ж чорний класичний костюм повторював кожен вигин тіла хлопця. Лілі прикрила рот і нарешті, прийшла в себе. Міллер посміхнувся і поцілував своє сонечко в ніс.
-Ну що, пішли ?
-Я боюся, що тепер тебе точно на сувеніри порвуть.
-Хм, ревнуєш ?
-Що ?! - Бредбері сторопіла від такого нахабства.- Я ? Ревную ? Тебе ? Такого нахабного засраньця і сволоту ?! Так, ревную,- дівчина відвернулась і почервоніла. Даніель знову засміявся. Треба ж, скільки років Міллер не випускав емоції або сміявся тільки з братом і то, в особливих випадках. А тут проста дівчина змушує його випускати всі емоції майже разом.
-Не ревнуй. Мені ніхто не потрібен, крім тебе.
Блондинка посміхнулась і потягнула брюнета за собою вниз. Вони вирішили йти до парку пішки. На них постійно оглядалися перехожі, деякі навіть намагалися взяти номер телефону у Даніеля, але отримували нахабну і роздратовану відповідь. Багато схиляли голови, коли впізнавали в брюнетові нащадка родини Міллер.
-Ти тут що, король, що тобі всі кланяються ? - Лілі оглядала чергову пару.
-Ні, це лише нахабні люди, які намагаються втертися в довіру до сім'ї Міллер і скористатися нашими повноваженнями. Так вони виявляють свою повагу до нашого роду. І при цьому нахабно підлизуються.
-Даніель, я щось більше ніде не бачила нікого з Міллерів.
-Ну, наша сім'я живе в різних країнах. Наприклад, наш троюрідний брат, Стів Міллер, живе у Франції, до нього, до речі, і поїхали твої батьки,- Даніель легко посміхнувся, а ефект був такий, ніби він голий пройшовся по вулиці. Загалом, море крові з носа і непритомності. Лілі уважно слухала брюнета, але як тільки вона побачила вогні від атракціонів, її уважність миттю зникла.
-Даніель ! Пішли швидше, вже все почалося ! - Бредбері схопила свого хлопця за руку і швидко потягнула в сторону вогнів і солодкого запаху. Хоч на вулиці і було всього шоста вечора, було вже досить темно і вулиці освітлювали лише бліді ліхтарі. Насамперед Лілі купила собі яблуко в карамельному сиропі, Даніель ж відмовився, так як солодке їв дуже рідко.
-Ідіот, там якийсь концерт. Пішли? - Бредбері скорчила щенячі очі, і Міллер, звичайно ж, не зміг їй відмовити. На сцені співала красива дівчина, було видно, що вона не професіонал, але виходило досить добре. Після, ведучий вибрав якогось хлопця, і теж запросив заспівати. Це був конкурс на кращу пісню. Весь азарт був в тому, що співали не професіонали, а прості глядачі. Хлопець закінчив співати, і ведучий почав оглядати глядачів в пошуках нової жертви. Його погляд застряг на Даніелю. Ведучий посміхнувся.
-Молодий чоловіче, просимо вас взяти участь у нашому конкурсі.
Даніель фиркнув.
-Ні, дякую.
-Ну ж бо, ви боїтеся конкуренції ? - Міллер примружив очі. Конкуренції він не боявся. Лілі дивилась на брюнета великими очима, немов очікуючи відповіді.
-Даніель, ти що, співати не вмієш ? Ніколи не повірю ! Ти ж у всьому ідеальний ! - Бредбері променисто посміхнулась «а-ля 32 не норма». Міллер посміхнувся і піднявся на сцену. Ведучий тільки тепер помітив риси сім'ї Міллер і ковтнув.
-Шановні глядачі, у нас не просто учасник, на сцені член сім'ї Міллер. Для нас всіх буде велика честь послухати вас ! - Заграла спокійна музика. Даніель впізнав пісню, і, дочекавшись потрібних акордів, заспівав...