Коли ти відверто і приречено негарний, то дуже прискіпливо оцінюєш зовнішню оболонку інших. Я знала, що мої очі маленькі і невизначеного кольору, ніс навпаки - великуватий, а губи, як ниточки, і то - вони були найчастіше міцно стуленими, що перетворювало їх на тонку лінію. Однак, я була впевнена, що мала неабияку перевагу - вроджену харизму.
Мені казали, що мій голос зачаровував. Отож, коли я чогось потребувала, варто було лиш попросити і я мала це. Конфлікти розв'язувались вдалими жартами, а погані оцінки і прогули закривались ввічливими посмішками і обіцянками «після цього разу - ніколи..». Гарні стосунки з однокласниками і вміння «опускати» нахаб зробили з мене «еліту» класу, що крім пафосного статусу, давало можливість часом грубо і зверхньо казати «ні».
Мій найкращий друг, Алік, казав, що єдиним моїм плюсом є чарівне ім'я і мідного кольору волосся. За це б варто було образитись, але саме він вислухував всі мої істерики трьохлітньої давності про потворність, страх вічної самотності і оди власній невпевненості. У шістнадцять я відкинула дурні закиди і усвідомила, що все на що я здатна, я давно зробила. Уміння вдало приховувати свої недоліки, за допомогою макіяжу, вранішні пробіжки і здоровий спосіб життя робили свою справу: я мала гарну фігуру, здоровий колір обличчя і палаючі, хоч і маленькі очі. Коли ти впевнений у собі, то ця віра передається і іншим, чим я користувалась і користуюсь.
Приємно познайомитись, Оришка.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мій чужий хлопець
Teen FictionІснує дві версії цієї історії. Обидві про дівчат шістнадцяти років, у кожної є коханий хлопець і певне місце в соціумі. Їхні долі схожі, але такі різні водночас... Я вам розповім, чи можливо стати успішною маніпуляторкою, коли ти ледь не закохана, і...
