Техен швидко почав працювати,щоб не лишитися зарплати. Весь вечір він пробігав через стіл цього хлопця. Вже наступив пізній вечір. Люди потроху вже розходились.
🐯—Фух,який же це ад,весь день на ногах...
Техен вирішив присісти,відпочити.
Чонгук весь вечір слідкував за тим миленьким хлопцем, а Намджун із своєю посмішкою слідкував за малим, себто Чоном.
🐨— Ти зараз його очима з'їж.
Намджун пирхнув і завалився сміхом від злого погляду Чона.
🐰— Він мені відмовив.
Чонгук зімкнув брови на перенесоці, настільки він злився.
🐨— Чувак, ти влип..
Чонгук закотив очі і попрямував в сторону Кіма, він і так тут застрягне довгенько, от коли всі підуть, тоді зможуть піти і Намджун і він.
🐰— То ти станеш моїм хлопцем?
Від несподіванки Те підпригнув.
🐯—Та що ти лякаєш мене...? Я сказав тобі,зачекай...чи в тебе нетерплячка?
Чонгук задумливо кивнув сам собі.
🐰— Можна і так сказати. То що?
🐯—Нічого,я не хочу цього! Ось і все,йдіть вже до дому,щоб ми вже зачинилися.
Техен піднявся і почав йти до столика звідки тільки що пішли люди.
Чонгук розвернувся на п'ятах і попрямував за юнаком.
🐰— Я не хочу і не можу, Намджун ще тут.
Насправді він вже не знає чи тут він чи ні, але це не суть.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вігукі +18💜
FanfictionЦе буде великий фанфік(дуже),в якому буде як радісно,так і сумно за персонажів. Він +18,але знаю,що це нічого не значить 🤭.
