Вігукі +18💜

💜80💜

🐯— А може я встаю,коли ти вже міцно спиш....
Те задумався,але ненадовго. Вони вже зайшли до Дока у кабінет.
🐯— Доброго ранку,док!
Техен поклонився.

🐰— Доброго, док
Лікар підняв змучені очі і хмикнув двом пришедшим.
Д: — Ну шо ж, давайте я вас огляну..

Техен прийшов і сів на стілець.
🐯— Кого першого вибираєте?
Покачуючи ніжками дивився то на Чона,який ще стояв у дверях,та на Дока.

Чон теж пройшов і став біля сидячого хлопця. Док вимучено встав і підійшов до Чонгука. Посадив того на кушетку і почав розглядати шрам на голові. Ще якісь питання задавати, а Чон на них відповідав. Потім приступив до Ві.
Д: — З Чоном все добре, а тепер давай тебе оглянемо.

🐯— Добре...
Те піднявся зі стільця і припідняв футболку,щоб док зміг оглянути. Очі Те перейшли на Чона і дивилися лише на того поки док оглядав шов хлопця.

Чонгук підійшов ближче до свого хлопця, щоб тому було спокійніше. Коли док оглянув Тете, він сів шось записувати на листочку.
Д: — Чонгук, не перенепрягайся. Більше відпочивай і слідкуй за своєю головою.
Лікар суворо помахав перед їхніми носами, ручкою.
Д: — Те, міняй частіше пов'язку і дивись, щоб шов не напухав сильно, вразі чого зразу до мене. Чон тебе це теж стосується.

Коли Техена оглянув вже док,Те з легкістю видихнув і подивився на Чона.
🐯— Добре док... дякую вам!
Те поклонився низько,як тільки міг,разом з Чоном.
🐯— Дякую... ви дуже хороший док! Хорошої вам роботи!
Вони попрощалися і вийшли з кабінету. Те зупинився і повернувся до Чона.
🐯— Тепер до дому?

Як тільки вони вийшли з кабінету Дока, Чонгук весело потягнувся.
🐰— Таак, але ще потрібно на роботу заїхати, подивитись що там і як там.

🐯— Ти що? Взагалі не слухав дока?
Почав кричати Техен.
🐯— Він сказав,що тобі не можна перенапрягатися!
Злими очима дивився на хлопця,показуючи що він зараз вбʼє того.

Чонгук обійняв свого маленького Тигринятка, який зараз бушував на нього.
🐰— Я і не буду перенепрягатись..
Чонгук провів заспокійливо рукою по спині Техьона.
🐰— Я тільки заїду і подивлюсь чи все добре, і дам управління не тільки Намджуну, а ще Хосоку.

🐯— Добре...
Те обійняв у відповідь хлопця.
🐯— Але я за тобою буду стежити...
Пригрозив Чону і відсторонився.

🐰— Добре, Тигринятко
Чонгук посміхнувся йому і взяв хлопця за руку.
🐰— Ходімо переодягнемось.

🐯— Угу...
Вони дійшли до палати,зайшли. Те сів на своє ліжко.
🐯— Допоможеш мені?
Дригаючи ніжками туди сюда,дивиться на Чона.

Чонгук вже який раз умиляється з Техьона. Той так мило метеляє ніжками, туди сюди.
🐰— Звичайно, я допоможу.

Посміхнувшись Те почав чекати поки Чон сам одягнеться.
🐯— Може після роботи,заїдемо до мене,та й нарешті заберемо мій одяг?

Чонгук вже переодівся і застиг, від слів Техьона. В нього вилетіло з голови, що потрібно забрати одяг хлопця.
🐰— Ой, я і забув..

🐯— Тому я і нагадав тобі.
Посміхнувшись чекав на хлопця.
🐯— Я все памʼятаю...

Чонгук допоміг переодітись хлопцю і взути його дорогоцінні ніжоньки в кросівки. Зібрав всі виписки і штуки з лікарні, деякий їхній одяг і поманив хлопця до себе.
🐰— Ходімо, в нас сьогодні багато справ..

🐯— Угу...
Те поцілував Чона в щічку,віддячив що той допоміг йому одягнутися.
🐯— Але,як ми поїдемо? Мотоцикла немає,а машина вдома.
Обійнявши хлопця,підняв голову дивлячись на Чона.

Чонгук єхидно перевів погляд і вирішив трохи пожартувати. Зробив сумне обличчя.
🐰— Пішки!

🐯— Що? Ти що,я краще тут тоді залишусь...
Очі Те були по пʼять копійок,він відсторонився від Чона і дивився на того.