Вігукі +18💜

💜32💜

🐰— Сердечко не болить, воно радується!
💭Боже, все Чон Чонгук це кінець, ти таєш від маленького поцілунку в щічку💭
Чонгук покрутився на місці разом з Техеном, в нього у голові одні метелики кохання.

🐯— Тоооо...це все добре...але,тобі ще працювати...
Подивився на стіл повний паперу. Та що там стіл,весь кабінет був в паперах.
Техен підійшов до стола і сів у крісло.

У Чонгука весь хороший настрій пішов коту під хвіст. Він озирнувся і помітив прилипших до дверей вух. Він тихим кроком підійшов до дверей і різко їх відкрив з відти повалились двоє хлопців: Чон Хосок і Кім Намджун.
🐰— Ахахахах, Боже бачили б ви себе.

Техен підстрибнув від здивування.
🐯— Вибачте...Але це не красиво..підглядати. В вас немає ні краплі совісті?!
Почав підвищувати голос,підходячи все ближче і ближче.

Чонгук залитий сміхом, повзає по землі.
🐨/🐿️— Вибачте..
В один голос вибачились ці двоє.

🐯— Гук...ти чого повзаєш там? До тебе ж приповзли схоже.! Розбирайтеся!
Техен вирішив вийти у туалет бо він ну дуже перелякався цього.

Чонгук піднявся з землі і зиркнув на них очима.
🐰— В мене одне питання, що ви тут забули?
🐨 — Ми так...за паперами деякими..
🐿️ — Угу...так-так за ними...
Чонгук дивився, як ці двоє взяли перші попавші бумашки і вийшли, йому ж в користь, хочаб на небагато роботи менше. Він покрутив головою, взяв ручку і розлігся на землі біля вазонку, там теж папери валялись.

Вийшовши з туалету,Техен направився до кабінету Чонгука,вже торкнувся ручки двері як задзвонив телефон,піднявши руку він побачив що це знову Джин. Зупинившись біля входу,Техен взяв трубку.
🐯— Так,Джин....
🐹— Техен,тебе взагалі вчити писати або дзвонити,коли ти не можеш прийти на роботу?
🐯— Так,але ми ще у минулій розмові зрозуміли ж один одного! Я не буду більше працювати з вами!
🐹— Що? Хахаха так так,ми це ще побачимо.
Техен скинув трубку,не хотів більше слухати цього придурка. Відкрив двері у кабінет Чона і зайшов.
*кхе..кхе*
🐯— Ти чого на підлозі лежиш?
Трохи устало і засмучено сказав Техен.

Чонгук пошелестів паперами, але все-таки піднявся з лежачого стану, в сидячий.
🐰— Щось сталось? Виглядаєш втомленим, якщо хочеш можеш прилягти на диванчик.

🐯— Ні,все добре...насичений день трохи..
Підійшов до Чона,сів поряд і дивився що і як той робить.
*кхе...кхе*
🐯— А мені що робити?

🐰— В нас стався якийсь збій, приходиться переглядати всі документи. Шось там по біржі різко вниз скотилось, от дивимось з якого це фіга. Є варіант, шо хтось тибзить у нас гроші. Хакери працюють, але нам теж потрібно.
Чонгук передихнув і попив води, знову продовжуючи свою балаканину.
🐰— Тут от такі таблички
Показав на документи, які по три листка скреплені.
🐰— Вот тут шось не так, але що?

Техену все було зрозуміло. Він з дитинства швидко все розумів. Тому ходив по трохи на всякі кружки.
🐯— Вибач,а де сидять хакери?

🐰— Деякі вдома, деякі на 15 поверсі.
Чонгук взяв у рота ручку і потягнувся за ще одною стопкою документів.

🐯— Зрозуміло..
Взявши з рота Чона ручку,поцілував того в щоку і вийшов з кабінету.
🐯— Ось зараз і перевіримо мої старі можливості.
Він підійшов до ліфта,зайшов і спустився на два поверхи нижче.

Чонгук знову застиг, його чмокнули. Він розвалився на підлозі у формі зірочки, так щей облизуватись почав, як той кіт.
🐰— Ох, Тигринятко...
Хмикнув і знову сів за докуметики.

Спустившись на 15 поверх,я зайшов до кабінету хакерів.
🐯— Всім привіт!
Там було всього дві людини. Вони повернулися і не зрозуміли що тут робить якийсь сторонній хлюпик.
🐯— Хлопці,можна в вас позичити ноут? Ви не панікуйте,я вже займався чимось на подобі.
Ці двоє лише сиділи переглядаючись один на одного.
Техен тим часом вже сидів за ноутом і во всю клацав по клавіатурі. Іноді покашлював.