Вігукі +18💜

💜81💜

Чонгук не витримав і засміявся. Притягнув наляканого хлопця до себе, знову обіймаючи його.
🐰— На автобусі поїдемо.

🐯— Чого пугаєш?
Те обняв сильно хлопця і вирішив помститися цьому жартівнику. Обійнаючи Те почав того лоскотати.
🐯— Ось тобі,пішки будемо ми йти,ага...!
Продовжуючи лоскотати.

Чонгук вже хотів вирватись з обіймів свого хлопця, але побоявся причинити йому біль, тому дозволив себе лоскотати, заливаючись сміхом і трястись.
🐰— Хаха.... ну все все..хахаха..я зрозумів..ахахаха...

🐯— Ось і добре!
Те перестав лоскотати хлопця.
🐯— Зрозумів він...
Подивися на обличчя Чона,біля очей трохи були сльозки від радості,тому Те легенько їх витер пальчиками і поцілував у носик.

Чонгук знову ризикував розтектись, як морозиво. Він пригорнув Техьона до своєї груді і ніжно поцілував у маківку.

В обійнах Чона,Те підняв голівку та подивився на Чона.
🐯— Зайчику...ми так ніколи з лікарні не вийдемо...що вже казати про дім...
Мило посміхнувшись Те нагнувся та вискользнув з обіймів Чона.

Чонгук постояв де пару хвилин, збираючи себе до купи. Взяв сумку на плече і попрямував до виходу.
🐰— Ти правий, у нас ще багато справ...

🐯— Угу... я ж казав вже,що завжди правий.
Посмішка Те почала зростати до вух. Він вийшов за Чоном і зачинив віп палату,де вони проживали неділю.
🐯— Зараз нам треба на зупинку?
Подбіжав до Чона і поглядував лише на нього.

Чонгук лиш посміхнувся. Щоб не сталось, Техьон завжди правий.
🐰— Спершу поїдемо до дому, візьмемо машину і вже пошаримось по справам.
Чонгук міцніше взяв його ручку.
🐰— Так що гайда на зупинку~

🐯— Таааак!
Душа Техена була дуже заспокійлива і радісна.
🐯— Ти ж знаєш де тут зупинка? Бо я в цьому районі ніколи не був та і ця лікарня крута лише снитися мені могла.
Посміхнувшись почав розглядати вулицю через вікна.

🐰— Приблизно, вразі чого запитаємо.
Чонгук з Техьоном спустились на перший поверх і у Чона шось почало під'їдати під серцем. Шось станеться не дуже добре, він про шось забув.
Як тільки хлопці вийшли з лікарні, на них напали журналісти, які очікували їхній вихід. Чонгук матернувся і прижав Техьона до себе, закриваючи огляд на нього.

🐯— Чон ти чого...?
Те злякався від різкого Чонгука, але він трішки виглянув і трохи не осліп від стількох камер та спалахів. Там стояло багато журналістів. Техен зразу зрозумів що вони чекали Чонгука. Тому Те не вилазив і ховався за широкою,сильною спиною Чона.
🐯— Дідько... Як ми забули про них...
Тихенько сказав на вушко Чону.
🐯— Може подзвонити Намджуну чи Хосоку?

🐰— Їх дуже довго чекати..
Чонгук зробив пару кроків вперед, все ще закриваючи собою Техьона.
Репортери: — Як ви себе почуваєте?
Р: — Хто за вашою спиною?
І ще дуже багато запитань.
🐰— Будь ласка, дайте пройти, на всі ваші запитання я відповім пізніше..

Техен лише крокував за хлопцем,ні на крок не відставав. Він боявся відстати.Техен трохи тримався за кусочок футболки,щоб не відставати і слухав іноді запитання репортерів.
Р: — Дайте відповідь хочаб хто за вами стоїть? Хто він вам?
На цих словах Те трохи завмер.

Чонгук зупинився, відчув як Тете стукнувся в його спину. Злим поглядом обвів весь натовп. Він не любив, коли йому хтось мішає.
🐰— Це моя кохана людина. Більше вам нічого не потрібно знати.

Від відповіді Чона,Те готовий був літати,або просто запригнути та зацілувати Чона. Але репортери ще не закінчили.
Р: — То це ваш родич чи хлопець? — Ви гей?
— Як давно ви зустрічаєтеся?
Але Техен вже не витримав цього,тому він виліз і став поряд з Чоном.
🐯— Досить! Вам вже відповіли!
Те взяв Чона за руку і підняв.
🐯— Я дуже сподіваюсь,що так вам все стало зрозуміло! Досить опитувати Чон Чогнука,йому не можна зараз сильно напружуватися.