Техену було так чудово спати,але його сон перервав Чонгук. Техен дуже боявся лоскітки. 🐯— Мм.. Він лоскотки він почав брикатися. 🐯— Н...не...не треба.. Починаючи сміятися,почав крутитися з боку на бік.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Чонгук підняв за талію Техена і посадив його собі на коліна. 🐰— Доброго ранку, пора снідати..чи вже обідати? Чонгук замислився не надовго, але потім знову звернув увагу на Ві.
Техен був у шоці. Він сидів на колінах у хлопця якого вчора ще відшивав. 🐯— Що? Обід? Котра година? Він почав панікувати і шукати годинник по всій кімнаті.
Чонгук міцніше стиснув його в своїх обіймах. 🐰— Чшш, Тигринятко, заспокійся зараз 12 година. Він акуратно гладив його волоссячко, перебираючи його руками. 🐰— Давай поїж.
Заспокоївшись,він не міг ворухнутися. 🐯— Але...мені сьогодні потрібно в універ.. *кхе..кхе* Те що він сидів на Чонкуці,йому було якось не по собі,тому він сліз з того і присів поряд.
Чонгук поставив йому на коліна піднос з посудиною. 🐰— Перше поїж. З іншим розберемось. Чонгук підморгнув йому і направився до свого "гардеробу". Треба ж найти Техену якийсь одяг. Він пошарпався, найшов якісь штани, які носив пару років тому. Він тоді був трохи худенький,знайшов чорну футболку і по стандарту худі.
Подивившись на піднос і на Чона,Те почав їсти. Це було ну дуже смачно,він швидко все зʼїв. Хлопець тихенько встав з ліжка і пішов до гардеробної,де був Чон. Підійшовши до нього,милим голосом і дуже задоволеним сказав. 🐯— Дякую...Ти дуже гарно готуєш,най смачніше що я колись коштував... На його обличчі появилася маленька посмішка.
Чонгук вздрогнув і обернувся, з купкою речей на плечі. Побачивши миле личко Ві, він всміхнувся і потрьопав його волоссячко. 🐰— Переодягайся і спускайся на кухню. Він відав речі Техену і спустився вниз. На ноут прийшло повідомлення від Нама,той питав де він так довго, Чонгук вирішив його проігнорити.
Те почав переодягатися. Весь одяг був як шитий на нього. Все було просто ідеально. Але він ніколи не одягав такий дорогий одяг. Взявши телефон у руку,спустився на кухню як йому і сказали. 🐯— Я готовий...але куди ми? Стоявши на проході спитав Те.
Чонгук злорадно всміхнувся і поманив його пальцем. 🐰— Таблетки. Спершу вони, а потім поїдемо до твого універу.
Подивившись на кухонний стіл Техен одразу засумував. 🐯— Ну ні...я не хочу..мені вони вже не потрібні. Посміхнувшись почав якось відвертатися від прийому таблеток. 🐯— Я вже здоровий.. *кхе..кхе* 💭Чорт..сам себе здаю...💭
🐰— Техен. Строго сказав Чонгук і знову поманив того пальцем. 🐰— Ти мусиш випити таблетки, а якщо тобі стане гірше?
Від підвищенного голосу Чонгука,Техен навіть застиг. Він дуже злякався. 🐯— Але...все буде гаразд..правда..ось.. Показує що він вже тримається навіть на ногах. 🐯— Ходити вже можу.
Чонгук прикрив очі і вже м'ягшим голосом сказав: 🐰— Тєтє, для повного виздоовлюваня тобі потрібно випити ці таблетки. Чонгук потер ререносицю і немовби невзначай махнув рукою в сторону уколів. 🐰— Ну або вони, вибір за тобою.
Коли Те побачив уколи які лежали неподалеку від кухонного стола,він одразу підійшов до стола,взяв склянку з водою і таблетки. Випивши їх,дуже незадоволеним поглядом подивився на Чона,який спостерігав за тим щоб той випив все.
🐰— Ще сироп від кашлю. Чонгук мило всміхнувся і підсунув сироп блище до Техена.
🐯— Дідько... Тяжко зітхаючи подивився на Чонгука,який начебто спеціально знущається над ним. Він випив цей сироп,він був ну дуже гіркий. *кхе..кхе..кхе* Покривившись мордочкой перевів погляд на Чона. 🐯— Все... Незадовільною міною подивився на цього мученика Чона.
