Вігукі +18💜

💜69💜

🐯— Звісно!
Те нахилився щоб поправити тому подушку,як не встиг ще моргнути очима,як миттєво опинився на хлопці.
🐯— В...вибач...
Те вже хотів злізти,але Чон не дав йому це зробити.
🐯— Ти...ти щось все ж таки згадав?

У Чонгука пусто в голові. Зараз ні про що не хочеться говорити. Але він впевнений в одному, цього хлопця він нізащо не відпустить.
🐰— Я нічого не згадав, Техьон.
Він зручніше підм'яв Тете, щоб і йому і цьому дивному чудо, було зручно.
🐰— Якщо я щось загадаю...то я скажу тобі..

🐯— Ти вчора попав у аварію,я не можу на тобі ось так лежати...
Лежачи на груді хлопця,починає на того лаяти,але не довго,в лежачому положені Техен швидко відключився.

🐰— Я головою вдарився, а не мускулами..
Чонгук надувся і чекав відповіді, але почув сопіня.
🐰— Боже, та він ж втомився похлєще мене...
Чонгук посміхнувся і не забаром заснув.

Хлопці проспали десь до вечора. Вони дуже міцно спали,але їх сон порушив лікар з Намджуном та Хосоком,які зайшли у палату і стояли в ступорі. Техен від шуму дверей,лише повернув голову до вікна і продовжив спати.
🐯— Ммм...

Чонгук проснувся від шуму, який йшов від дверей. Техьон, на ньому тільки міцніше зарився в сон.
🐨 — ...моє перше питання хотіло бути таким «Брате, як ти себе почуваєш?»
🐿️— Але стало таким: Ти ж ніфіга не пам'ятаєш...
🐨 — Так, якого фіга, на тобі спить твій хлопець...якого ти забув...
Чонгук машинально погладив Тете по голівці. Ошарашено дивився на трьох пришедших.
🐰— Нам? Хо? Док?

Техен нічого не чув,він стільки пережив вчора,стільки плакав,стільки нервував,що він просто вирубився і все,він навіть не ворушився. На Чонгуку лежало просто тіло.

Чонгук нахмурився на своїх старших.
Л: — Який же ти дитина..
Лікар зробив феноменальний рух «рука-чоло». Хосок приснув сміхом в кулак.
🐨 — Я бачу тобі добре так лежиться~
Намджун єхидно підколов молодшого. Чонгук ж тільки зарився рукою у волосся хлопця. Це вийшло якось машинально.
Л: — Так юначе, я тебе огляну і піду...ви ще такі діти..
Лікар покрутив головою і швиденько оглянув Чона. У висновку, йому сказали, що той має тиждень побути на обстежені. Все таки струс мозку, так щей амнезія. Чонгук тільки махав головою. Все-одно все звалить на старших. Лікар покинув їх зі словами «Все дітки, я пішов..»
🐨 — Чон, ми тут дещо вияснили про ту аварію..
Чонгук уважно слухав, що тоді сталось, і як його збила машина.
🐰— Ясно, нещасний випадок?
🐿️ — Ні, все було сплановано..

Техен почав крутитися вже від різних голосів. Відкривши очі від почув голос Намджуна та Хосока,які вчора йому допомогли.
💭Дідько...я ж лежу на Чоні...а тут хлопці... що робити? стидно то яккк...💭
Він повернув голову до обличчя Чона і подивився на того,в Те були перелякані очі,він не знав що сказати.

Чонгук відчув, як Техьон почав ворушитись і переживати. Він накрив своєю рукою його голівку, аби той заспокоївся.
🐰— Нам, Хо тримайте мене вкурсі справи.
Вони перекинулись декількома словами і хьони Чонгука пішли.

Коли стук дверей вже пролунав на усю палату,Те повернув голову і подивився пішли ли вони.
🐯— Вони пішли вже...
З легкістю видихнув і ліг назад на Чона.
🐯— Може не треба було лежати на тобі...
Підняв голову і подивився в очі Чона.