Вігукі +18💜

💜27💜

Чонгук розслаблено видихнув. Техен все випив.
💭Якщо він поп'є це все, хочаб пару днів, швидше одужає.💭
🐰— Молодець.
Чонгук погладив Техена по голові.

🐯— Я тобі що,песик? Що ти мене постійно по голові гладиш.
Подивившись злим поглядом на Чона,розвернувся і пішов до вхідних дверей.
🐯— Доречі..про песиків... мій Тані..він же там один..

Чонгук закотив очі і пішов за ним.
🐰— Ти не песик, ти Тигринятко.
Впевнено сказав Чон, ніби це все пояснює.
🐰— То ти подумав, нарахунок стати моїм секретарем?

🐯— А? Тобі це прям зараз потрібно?
Те стояв спершись спиною об стіну,чекав коли вже вийдуть на вулицю.

🐰— Ні, ти можеш подумати.
Чонгук взув свої кроси і відкрив двері до гаражу.
🐰— Іди на вулицю, я зараз машину з гаражу вивезу.
Чонгук піпікнув ключами, а машина подала знак. Радісно пострибавши до машини, він вмостився на місці водія і став чекати поки відкриється гараж.

Вийшовши на вулицю,він став розглядати всі будинки,у Чона був ну дуже крутий будинок. Він був двох поверховий,дуже красивий. Те про такий будинок міг тільки мріяти.
Коли відкрився вже гараж,він подивився на того красеня за кермом. Він був такий крутий.

Чонгук, як дитина обвів свій руль руками, ніби вперше сів в машину.
Він виїхав на вулицю, гараж закрився, а машина зупинилась біля Техена.
🐰— Залазь.

Техен відкрив двері і сів поряд з Чоном. Зручніше сівши на сидінні Те більше старався не рухатися.

🐰— Тоді перший пункт шляху - універ.
Чонгук рушив на місце призначення,його телефон зривався від пелікання, Чону прийшлось виключити звук.

🐯— Чому не відповідаєш? Цеж напевно по роботі?
Дивився на Чона і не розумів чому той вирішив просто вимкнути звук.

🐰— Не хочу їм відповідати, вразі чого нехай Джуну дзвонять...а якщо це він дзвонив, почекає.
Чонгук розслаблено вів машину, до ще більшого релаксу включив музичку.

🐯— Але ж,хто так працює? Все скидаєш на Намджуна,а сам катаєшся. Вчора хтось казав що його недооцінюють,а зараз скидає трубку.
Незадоволеним обличчям подивився на розслабленого Чона,а потім у вікно.

🐰— Я працюю 24/7, так що Джун не загнеться, якщо хоч разок попрацює довше.
Чонгук рідко робив собі вихідні. Він не бачив сенсу їх робити, вдома самотньо. А так він завалить себе роботою і все добре.

🐯— Ясно...
Побачивши знайому Те вулицю,він повернувся до Чона і вирішив запитати.
🐯— А ти звідки знаєш де мій універ?

🐰— Фотки бачив, от і догадався.
Чонгук за небагато часу припаркував машину біля універу.
🐰— Мені тебе зачекати?

Те запідозрив щось не ладне..але вирішив йому повірити.
🐯— Ні..не треба..я тут буду приблизно до вечора знаходитись. Мені ще потрібно забрати Тані,він досі не гуляв...тому після універа піду ще до дому. А ти можеш поки що поїхати на роботу.
Посміхнувшись Техен почав вилазити з машини.

🐰— Гаразд, вразі чого дзвони.
Чонгук помахав йому рукою на прощання.

🐯— Що? Але в мене немає твого номеру.
Кинувши погляд на телефон,а потім на Чона.

🐰— Коли ти спав, я записав свій номер тобі в телефон. Тому тепер є.
Чонгук невинно покліпав своїми очима.

🐯— Хто тобі дозволив? Ащщ..Добре,я пішов.
*кхе..кхе*
Техен розвернувся і пішов вже до універу,відкрив двері і зайшов.