Вігукі +18💜

💜86💜

🐯— Ах...Зайчику...маленький мій...
Те тяжко видихнув,сліз тихенько з хлопця,взяв того за руки і тихенько підняв.
🐯— Пішли,полежиш трохи.
Те потягнув того на диванчик,де лежав Техен. Легенько допоміг тому лягти і поклав його.
🐯— Полежи трохи,а потім вже поїдемо до дому.

Чонгука не влаштовувало те, що він сам буде лежати. Коли на його колінках сидів Тигринятко, йому ставало легше.
🐰— Ні-ні, нікуди не йди..
Швидко встав і потягнув його на диванчик, посадивши хлопця знову собі на коліна.

🐯— Ну зайчику.... тобі треба полежати,щоб голівонька пройшла... в лежачому положені вона швидше пройде...Лягай,я поряд можу посидіти,поглажу твою голівку...
Те тихенько встав і поклав хлопця знову на диван,а сам узяв стілець і поряд сів,роблячи все те,що сказав хлопцю.

Чонгук не хотів розставатись з своїм Тете. Він з страдальницьким лицем, опустився на диванчик. Взяв свого хлопця за руку і міцно за неї тримався, немов якщо він її опустить, знову станеться щось погане.
🐰— Я кохаю тебе...
Пошепки проговорив слова коханому і прикрив очі.

🐯— І я тебе,сонечко моє...
Посміхнувшись від такого милого Чонгука,Те продовжував поглажувати голівоньку Чона і забирати усю головну біль,собі щоб потім її викинути.
🐯— Просто полежи трошки...
Тихенько мурличе,щоб не давити зараз на хлопця. Техьон трохи нагнувся та поцілував у чоло хлопця.

Чонгук від милого поцілунку від Техьона, максимально розслабився. Примружив очі, чекаючи коли головний біль пройде.
🐰— Аа до речі, батько кинув запрошення на вечерю.

Те здрогнув від неочікуваності.
🐯— Вже? Сьогодні?
Те почав трохи хвилюватися,він згадав матір Чона, а батько прикольний в нього,спокійний...не те що мать.

🐰— Та ні, не сьогодні..
Чонгук пововтузився, закриваючи очі, так головний біль проходить.
🐰— Завтра.

Те припинив гладити голівоньку Чона,застиг,але він видихнув,Те трохи зрадів що це не сьогодні,але не сильно,бо це буде вже завтра.
🐯— Зрозумів... Як голівонька? Вже краще себе почуваєш?
Те продовжив поглажувати лежачого хлопця.

Від таких хороших поглажувань, Чон розтягнувся, як кіт на диванчику; ще не хватало потягнутись і буде вилитим котом.
🐰— Вже все добре..п'ять хвилиночок і можемо йтиии.

🐯— Ти впевнений що зможеш вести машину? Може краще Нама попросити?
Те встав зі стільця і хотів зібрати свого хлопця.
🐯— Тобі щось треба тут забирати?

🐰— Ні, все добре, я зможу сісти за руль.
Чонгук сів і сперся об м'ягеньку подушку. Потер переносицю руками і відкрив нарешті очі.
🐰— Тільки одну папку потрібно взяти, бурдовеньку таку.

🐯— Ти впевнений? Бо я зараз не дуже...
Те почав оглядати стіл Чона,шукаючи бордову папку якусь.
🐯— А! Ось.. знайшов!
Те взяв її у руки і пішов до Чона.
🐯— Давай все ж попросимо Нама? Я не дуже хочу щоб ти зараз у такому стані їхав...м?
Присів на підлогу,поклав папку поряд з собою,а руки поклав на коліна Чона,заглядаючи миленькими очима в очі хлопцю.

Чонгук ліниво потягнувся; відчув як ручки його хлопця опинились на його колінах. Він уважно подивився в Техьонові очі і задав питання, яке його цікавило:
🐰— Ти боїшся?

🐯— Я переживаю за тебе,та твою голівоньку...я не хочу знову той день,коли...
Те зупинився,він згадав що не хоче про це розповідати,тому просто встав і подав ручки для Чона.
🐯— Пішли,Нама покличемо....

Чонгуку боляче так само, як і Техьону. Він стиснув зуби і встав з насиджиного місця; взяв ручки Техьона, в свої руки і ніжно їх поцілував.
🐰— Гаразд, я покличу зараз Намджуна, а ти поки можеш зібрати документи мені в сумку?

🐯— Ммм...
Те трохи задумався,чи може він відпускати хлопця якому погано одного до Намджуна.
🐯— Добре,тільки повільно і обережно йди!
Те відкрив двері для хлопця і пішов швиденько складати папку у сумку Чона.

Чонгук швидким кроком направився до кабінету Намджуна, який розташовувався поряд. Без стуку зайшов і сів у крісло Нама підняв на нього погляд і не встиг подумати, як вирвалось з його рота.
🐨 — Ти шо придурок?
🐰— Чого зразу придурок..?
🐨— Ти тільки що був блідніший за цю стіну.
Тикнув пальцем в білу стіну. Чонгук лиш закотив очі.
🐰— Відвези нас до дому, Те боїться.
🐨— Ясно чого він боїться! Ти хоч знаєш, що твій хлопець, коли дізнався, що ти попав в ДТП, вибіг з дому в одній тонесенькій маєчці, шортиках і в тапочках?

Намджуну лопнув терпець, ну як його малий макне, не може зрозуміти, що не можна так ставитись з ворогами, з машинами і своїм здоров'ям.
Чонгук лиш сидів з широко розкритими очима і вдивлявся в очі Нама, він так хотів почути, шо це не правда. Що його маленький не підставляв себе такій небезпеці. А якби він сильно застудився? А якби шось сталось по дорозі? Зараз багато педофілів і інших...