Вігукі +18💜

💜30💜

Чонгук міцно обійняв його, потроху починав таяти, як то морозиво.
🐰— Ти правий, але зараз я нічого вдіяти не можу, роботи багато.
Він трохи помовчав і може точно сказати, якщо Техен буде його так обіймати, то йому не потрібна ніяка кава і найрозумніше, що йому прийшло в голову, те він і сказав.
🐰— Але якщо ти будеш мене так завжди обіймати, я відмовлюсь на завжди від кавусі.

*кхе..кхе*
Техен вирішив просто промовчати,але передумав.
🐯— Добре...
Сказав ну дуже тихо Техен.
Відійшовши з обіймів,став поряд дивлячись на підлогу,де сидів Ентан,нібито нічого і не сказав.

Чонгук завмер від тихого «Добре» Техена. В голові метелики і ноги приросли до ліфту.
🐰— Боже, в мене серце зараз вилетить йому в руки...
Пробурмотів собі під ніс містер Чон.
🐰— Тепер я точно каву не буду пити.

🐯— Що? Ти щось сказав?
Повернувся обличчям у сторону Чона,який світився від щастя.
*кхе...кхе*
🐯— Тільки не надумай там собі нічого...

🐰— Я нічого не надумаю..
Стоїть з довольною мордашкою. Ліфт нарешті відкрився. Чонгук взяв Техена за руку і пішов в сторону свого офісу. Махнув рукою Джуну і Хосоку.
🐰— Перше вип'єш ліки.

Техен йшов за Чоном,який провів його через всіх співробітників.
🐯— Що? Ну ніііііііі....ну будь ласкааа....
Повернувся до Чона обличчям і дивився котячими очима. Але виявилось так,що Чон стояв ближче ніж він думав.
🐯— Ой...
Швидко відсунувся,і почервонів.

Чонгук облизнувся, очі в нього почали бігати туди сюди. З відкись було чути свист Джуна і ахахошуньки від Хосока. Він все ще тримав Техьона за руку, і не збирався його відпускати.
🐰— ...Заходь
Він відкрив двері до свого кабінету, пропускаючи Техена в середину.

Техену було не по собі. Йому було стидно. Він просто зайшов у кабінет Чона і став дивлячись у підлогу. Присівши до Тані почав його гладити,щоб самому трішки заспокоїтися.

Чонгук пройшов до свого столу, той був закиданий паперами, різними теками і все в тому дусі. Порившись трохи він знайшов ліки Техена.
🐰— Тигринятко, ходи сюди.

Піднявши голову подивився розгубленими очима на Чонгука,який ясно показував на ліки. Після цього Те ще більше не захотів йти до нього. Він залишався на місці,лише похитав головою і опустив знову.

Чонгук побачив цю розстроєну моську і душа в нього занила. Він підійшов до нього блище, нахилився корпусом вперед, щоб заглянути йому в очі. Акуратно взяв того за руку і видихнув з грудної клітки повітря. Він йде на поступки.
🐰— Одну таблетку і сироп від кашлю.

🐯— А що мені буде як я не випʼю?
Усміхнувся та побіг за стіл Чона. Так іноді Техен ставав наче маленький за котрим треба побігати чи умовити випити ці прокляті ліки.

Чонгук хмикнув,підійшов до столу.
🐰— Тоді я тебе поцілую!

🐯— Не поцілуєш!
Перебіг у другий бік столу кривляячи того.

Чонгук почухав ніс, обернувся до дверей, чи часом ніякі нишпорки не лазять. І рванув до Техена.
🐰— Техенааа, ліки потрібно випити!

🐯— Ніііііі...вони мені не потрібні!
Перебіг на другій біг столу.
*кхе...кхе*

🐰— Тигринятко, потрібно!
Побіг за Техеном в інший бік столу.

🐯— Вони...мені..не потрібніііі!
Перебіг у другий бік і почав дуже сильно кашляти.

Чонгук злякався за Техена і в пару кроків був біля нього.
Взяв його за руку і притягнув до себе.
🐰— Тигринятко, тобі справді потрібно випити таблетки. Дивись як ти кашляєш.
Чонгук притулив його до себе і погладив по маківці.

Кашель потроху заспокоївся.
🐯— Але,я не хочу...я знаю що ти знову зараз щось придумаєш..
Подняв голову і подивився на Чона.