Вігукі +18💜

💜85💜

🐯— Гаразд!
Те зрадів від слова «до дому». Він потягнувся і включивши свій телефон продовжив щось дивитися.

Чонгук виїхав на головну дорогу і поїхав по прямій до офісу.
🐰— Може хочеш музику включити?

🐯— Зараз..
Те підняв очі і натиснув на кнопку,щоб послухати музику.
🐯— Ось..
Те включив музику,відкинув телефон і почав заглядати у вікно.

🐰— Дякую, сонечко
Чонгук розслаблено вів машину, час від часу вони зупинялись на світлофорі. Незабаром вже були біля будівлі його офісу. На них там вже мабуть чекали.

🐯— Чонгука~,може я в машині посиджу?
Те вже побачив знайомий офіс,він повернувся до Чона і подивився на того.
🐯— А ні,не можу,тебе потрібно контролювати....
Посміхнувшись виліз з машини,чекаючи на хлопця.

Чонгук тільки погодитись, щоб його хлопець лишився в машині, як той згадав, що йому не можна перенавантажуватись.
🐰— Як скажеш, мадмуазель~

🐯— Малмуазель? Це я так говорю! Не кради мої словечки.
Показавши язик підбіг до Чона і вони зайшли вже до офісу хлопця.

🐰— Тому і мадмуазель..
Тихенько собі під ніс пробурчав і пішов до будівлі за хлопцем. Зайшовши в середину всі з Чоном вітались і питались як він себе відчуває. З горем пополам вони все таки зайшли до офісу Чона і той зразу сів за ноутбук.
🐰— Тигринятко, поклич будь ласка Нама

🐯— Я?
Піднявши очі на хлопця,Те збентежився. Але він зібрався і вилетів з кабінету Чона і пішов до кабінету Намджуна.
Підійшовши до кабінету Нама,Техен постукав і трішки відкрив двері.
🐯— Привіт.
Посміхнувшись подивився на сидячого Нама за столом.
🐯— Можна? Не зайнятий?

Намджун з самого ранку в паперах і коли до нього зайшов Тете, він тільки обрадувався.
🐨— Ні-ні, все добре, заходь
Трохи покарамислив мізками, чому Техьон тут..
🐨— Ооо, то ви вже приїхали.

Те зайшов до кабінету і став посеред нього.
🐯— Угу...
Сховавши руки за спину,посміхнувся й пройшов до стола Нама
🐯— Як в тебе справи на роботі?
Почесавши потилицю Те згадав чому взагалі прийшов.
🐯— А! Згадав! Тебе Чонгук кличе до себе.

Нам потягнувся на кріслі і весело всміхнувся.
🐨— Максимально добре. А ти себе як? Бік ще болить?
Намджун піднявся і взяв пару паперів, щоб показати Чону.

🐯— В мене все добре,бік не болить,але треба ще робити перевʼязку щодня.
Посміхнувшись Те вийшов з Намом з його кабінету і вони пішли до Чона. Вони зайшли і Те сів на диванчик і щоб не заважати,Техен взяв телефон і почав залипати в телефоні.

🐨— Це добре Тете
Намджун весело всміхнувся і підійшов до Чонгука. Вони разом почали копатись в проекті, шукаючи помилку стажера.
Пройшла десь приблизно година і у Чона почала боліти голова.
🐰— Ммм...

Техен лежав на дивані залипаючи у телефон,він не слухав їх розмови,але він почув що щось не так з Чоном. Він підскочив з дивану і підбіг до Чона обіймаючи того за голівоньку.
🐯— Що стало? Голова болить? Сильно?
Те узяв личко Чона у свої руки і почав заглядати тому в карі очі.
🐯— Закінчуй! Ти вже напрацювався сьогодні!

Намджун теж розхвилювався, він хмуро дивився на свого макне. Намджун вже побачив, як його друг хотів заперечити і доводити, що з ним все гаразд, тому зразу його перебив.
🐨— На сьогодні досить.

Чонгук піджав губки і притулився до Техьона. Голова справді почала різко боліти. Не прям сильно, але і не слабенько.
🐰— Добре..

🐯— Зайчику...ну я ж просив тебе не сильно напружуватися....
Те лигенько повернув до себе стілець Чона і сів на колінки хлопцю.
🐯— Тобі ще не можна так працювати....
Почав поглажувати голівку хлопця поряд з шрамом.

Чонгук розклав свої великі руки на талії хлопця. Голову поклав тому на плече, та гуділа. У вухах дзвеніло, але потроху відпускало.
🐰— Пробач, я просто працював у стандартному для мене режимі..

Винувато поглянув на свого хлопця; губки надув в дудочку. Чесне слово, якби зараз зайшов хтось, то подумали, що Чон злетів з катушок. Ну бо де ви бачили Чона, таким ніжним і м'яким?