Вігукі +18💜

💜66💜

Лікар торкнувся плеча хлопця і попросив того відійти. Намджун акуратно забрав хлопця від Чонгука.
Л: — Неможна зараз його тривожити!

Техена дуже сильно засмутили,він плакав і дивився на свого зайченятка.
🐯— А коли можна?
Підняв мокрі очі на лікаря чекаючи відповіді.

Намджун притулив до себе заплаканого хлопця. Даючи йому максимально підтримки, на яку він тільки здатен.
Л: — Завтра.

Те притулився до Намджуна і розплакався не стримуючи себе.
🐯— Можна будь ласка посидіти поряд з ним? Я не буду його тривожити... будь ласка.
Повернув голову на лікаря.

Лікар бачив, як навзрив плакав хлопець. Для нього було неважко здогадатися, що вони двоє - пара. Тому він томно видихнув повітря і поманив хлопця за каталкою.
Л:— Тільки ти.

🐯— Дуже дякую...
Те почав йти за лікарем по коридору,але згадав про хлопців.
🐯— Намджун,Хосок! Дякую вам дуже!
Зробивши низький поклон Те побіг за лікарем.

Намджун з Хосоком переглянулись і поглядом побажали йому удачі. Самі ж вони пішли вияснювати в лікарів, що до чого і знову розбиратись з поліцією.

Те йшов за лікарем до Vip палати. Всю дорогу Те тільки і робив що дякував лікарю за його роботу і за те що дозволив тому залишитися.
🐯— Справді дякую вам! Ви дуже добрий лікар!

Лікар потер переносицю, в нього сьогодні був дуже важкий день. Так щей цей хлопчина в аварію попав, додав йому мороки з пресою.
Л:— Я просто лікар, не потрібно дякувати мені, ти краще хлопцю своєму подякуй..

🐯— М? За що?
Те справді не розумів. Чи то від стресу він вже не думав чи ще від чогось.
Вони вже дійшли до палати і чомусь зупинилися. Палата доречі була Vip,тому що Чон все ж не Техен,він крута шишка.

Л:— Тому що, в один момент ми подумали, що він помер..
Лікар відкрив палату і туди завезли Чонгука.
Л:— Але він міцний, чіплявся до останнього і все таки викарабкався. Скажу вам як лікар зі стажем, в нього був великий відсоток смерті.

🐯— Зрозумів...
Те поглянув на Чона.
💭Дякую,Заячику...ти в мене дуже сильний💭Його серце не витримувало цього всього, він повернувся до лікаря і ще раз подякував йому.

Лікар тільки пожав плече хлопця.
Л:— Вразі чого, натисни на цю кнопку.
Лікар вказав на кнопку, яка висіла над ліжком де лежав Чонгук.

🐯— Дуже сподіваюсь,що вона нам не знадобиться... Але дякую..
Те провів лікаря до дверей,а сам сів на стілець поряд з Чоном.
🐯— Бідний мій зайченятко...хто ж тебе так...
Сльози знову наверталися на очах хлопця,але він стримував себе,бо Чонгук не любив коли той плакав. Він просто поклав долонь на руку Чона,легенько тримаючи її.

Чонгук немов все чув. Він чув слова лікаря, слова якось хлопця, але до болю знайомого. Але йому так хотілось спати. І Чон піддався цій спокусі.

****

Лікар зайшов до палати бізнесмена. Там сидів той самий юнак. Чому лікар прийшов? Щоб дати ковдру хлопцю, який неможе відлучитись від пана Чона.
Л:— Ей, хлопче, ляг і поспи..

🐯— Лікарю? Дякую,я ще трохи посиджу...
Продовжуючи тримаючи хлопця за руку,Те спробував видавити з себе посмішку для лікаря,щоб той не переживав.

Лікар трохи нахмурився, цей хлопець нагадував йому сина. Тому він, як батько не міг дозволити бідному хлопцю так сидіти.
Л:— Малий, лягай спати, твій Чонгук до завтра не проснеться точно.