Вігукі +18💜

💜82💜

Чонгук чуть не тік від милоти. Його Тигринятко такий сильний і красивий. Захищає і піклується про нього. Чонгук міцніше перехопив руку Тете і потягнув через отару людей.
🐰— Розійдіться по доброму, а то зараз поліцію на вас всіх накатаю.

🐯— Так! Бійтеся краще Чон Чонгука!
Те прямував за Чоном,той йшов швидко,а ось Техену прийшлось трохи легеньким бігом бігти за ним,поки вони вже не завернули за кут лікарні.
Техен почав зупинятися.
🐯— Зажди будь ласка... я не встигаю за тобою... я все ж ранений тигренятко.
Посміхнувшись підійшов до Чона і обійняв. У Техена дуже сильно билося серце.

Чонгук зупинився і правда, його маленьке Тигринятко, в нього ж рана.
🐰— Пробач..
Чонгук зарився рукою у волосся хлопця.

🐯— Так давай тільки без «пробач», «це все через мене»,гаразд?
Техен після виступу перед цією публікою був схожий на якогось головного.
🐯— Все,пішли далі...
Те взяв того за руку і продовжив йти до зупинки.

🐰— Як скажеш..
Чонгук радісно посміхнувся, головне, що з його Тете все добре.
Вони вийшли з-за повороту і найшли зупинку.

🐯— А на який нам потрібно?
Почесавши потилицю,почав дивитися розклад автобусів.
🐯— Може на цей?
Тикнув пальцем на номер автобуса і подивився на Чона.

🐰— Ооо, так цей
Чонгук забіг в автобус разом з Тете. Заплатив і посадив Техьона на вільне місце, став поряд щоб часом ніхто не дьоргнув його Техьона.

🐯— Ти не хочеш сісти?
Те взяв хлопця за вільну руку.
🐯— О,дай мені сумку,якщо я сиджу.
Протягнув ручку до сумки.

Чонгук послухався коханого і дав тому сумку. Підійшов поблище і погладив юнака по голівці.
🐰— Нам не дуже довго їхати.

🐯— Добре!
Те сидів і дивився і вікно,а іноді на свого красивого хлопця. Ось вже була їх зупинка. Вони вийшли з автобуса і почали йти до дому.
🐯— Ти не втомився ще? Сумка не важка?

Чонгук весело йшов, трохи пританцьовуючи і наспівуючи пісеньку.
🐰— Ні, вона легенька!

🐯— А ти чого такий радісний?
Голівка Те трохи видвинулась вперед,подивитися на це радісне обличко і почути відповідь.

🐰— Бо мій любимий хлопчик, такий красивий і сміливий~
Чонгук дістав ключі від дому, таяк вони вже були біля нього.

Від того що сказав Чон,Те все згадав і аж почервонів. Але він швидко забув так як вони як тільки відкрили двері,там сидів Ентан.
🐯— Таніііі! Йди сюди мій хлопчик любимий! Як я сумував за тобою...
Те зайшов і улігся на підлозі,обіймаючи Ентана.
🐯— Вибач менеее...мені довелося тебе залишити на цілу неділю...вибач.
Те обіймав та цілував свого улюбленця,поки Чонгук роззувався.

Поки Чонгук розувся і пройшов трохи далі, невдоволено подивився на свого хлопця. Той знову розлігся на підлогу. Чонгук видихнув, він вже зрозумів любов його хлопця до підлоги в коридорі. Навіть підключив підігрів під низом, але все-одно хмуро дивився на хлопця. Пройшов далі і кинув сумку на диван.
🐰— Не хвилюйся, за Тані наглядав Хо і Нам, вони час від часу заходили.

🐯— Все одно,він був без мене...без господаря...йому тут було сумно...Так Тані?
Сумними очима подивився на Ентана. А Ентан йому лише відповів. Те з лежачого положення перейшов у сидяче і почав далі обіймати Тані і гратися з ним.

Чонгук знову шось забув. Щось важливе. Він присів і задумався.
🐰— Бам! Я забув про Бама..!