Вігукі +18💜

💜89💜

🐨 — Ми вже майже приїхали.
Чонгук переплів своїми руками талію Тигринятка, ніжно погладжуючи його своїм великим руками з татушками.
🐰— Скоро будемо вже дома.
Промовивши це, Чон поклав свою голову на плече хлопця.

🐯— Угу...
Те у такому положені став розслаблятися,йому було дуже комфортно.
🐯— Нам... дякую,що у Чона є такий гарний друг...дякую,що допоміг нам зараз...за все дякую тобі.
Те повернувся і подивився через дзеркало на Намджуна.

Намджун перевів погляд в заднє дзеркало і весело всміхнувся.
🐨 — Це мені повезло, що у мене є такі друзі, як ви двоє.
Чонгук пирхнув кудись в район плеча Тете.

🐯— Що? Я теж твій друг?
Те не зрозумів,від таких слів Нама,Те став сіяти як зіронька. Техену ніколи таких слів не казали,не казали що він комусь тепер друг. Він був шокований.
🐯— Чон ти чув це? В мене теж є друг тепер.
Техен повернувся,взяв у долоні личко Чона і подивився на того.

Чонгук радісно дивився на таке радісне личко хлопця.
🐨 — Звичайно ти мій друг! І Хосок теж так вважає..а ти, що не хотів бути нашим другом?
Трохи засмучено проговорив Намджун, дивлячись на дорогу.

🐯— Хочу! Дуже хочу! В мене тепер є Чімін,Намджун та Хосок!
Посміхнувшись подивився на Чона.
🐯— А ти більше ніж друг
Обійняв Чона і ліг назад,як і лежав.
🐯— Я сама щаслива людина на світі.

Чонгук чуть не плакав, його маленький хлопчик так радується.
🐰— Я кохаю тебе, Тигринятко..
Тихенько прошепотів на вушко Кіму, який був на колінках, щоб той не соромився Джуна.
🐨 — Це ми тут щасливчики.

🐯— І я тебе.
Тихенько відповів Чону,притираючись ближче до шиї хлопця.
🐯— Чому це ви щасливчики?
Те підняв голівку і повернувся до Нама,а потім до Чона.
🐯— Чому це?

🐰— Тому що такий хороший хлопець наш друг.
Чонгук взяв личко Тете собі в руки і знову почав цілувати все обличчя хлопця.
🐨— Ти наш друг і нам повезло.

🐯— Ну Гукі! Я тобі не друг!
Те зупинив його.
🐯— Намджун~а,дякую...мені дуже приємно це чути.
Те посміхнувся і поцілував Чона у губи та відсторонився одразу.

Чонгук задумував і машинально почав махати головою.
🐰— Так, ти правий, я тобі не друг! Я твоя кохана людина!
Чонгук довольно чмокнув хлопця у вісок. Міцніше обвів руками талію хлопця.
🐨 — Я кажу лиш правду.

🐯— Подивимося на тебе..
Почав сміятися Те.
🐯— Чон це правда? Ти його добре знаєш вже...
Те улігся на плечі хлопця,тому питав вже не встаючи. Він просто лежав розслаблено і чекав коли вони приїдуть до дому.

Чонгук тільки тихо сміявся, вся ця атмосфера його заспокоювала. Поряд коханий хлопець, найкращий друг за кермом його любимої машини.
🐨 — Я кажу правду! Аа, і ми приїхали.

🐯— Що? Вже?
Те повернув голову і побачив знайомий дім.
🐯— А і правда...
Те сліз з Чонгука,відкрив двері і виліз з машини.
🐯— Намджун,може зайдеш? Все ж ми тебе відірвали від роботи...

Намджун відмовився, перекинув з Чоном пару слів і забрав його машину не надовго, сказав, що потім привезе. Чонгук лиш поржав і виліз з машини, помахав другові на прощання і підійшов до свого коханого.
🐰— Змерз?

🐯— Ні...але хочу вже до дому.
Посміхнувшись направився до дверей дому Чона.
🐯— Ти йдеш?
Хлопець повернувся і побачив що той досі стоїть на одному місті.
🐯— Пішли,а то один зараз залишишся
Посміхнувшись Те покликав того рукою і відкрив двері.

Чонгук позадкував за Техьоном, дивлячись в даль, куди поїхав Намджун.
🐰— Іду-іду~
Чонгук вже нормально зайшов за Тете до будинку і швиденько розувся.
🐰— Рана не тривожить?

🐯— М? Рана?
Те зовсім забув про неї,він доторкнувся до своєї рани і побач трохи плями крові.
🐯— О? Схоже треба поміняти вже...
Техен швидко розувся і побіг до туалету.