Вігукі +18💜

💜74💜

🐯— Та нічого..
Чонгук слабо всміхнувся і пожав його руку. Док підійшов і сказав, що потрібно подивитись на шов. Коли він зняв пов'язку, то там була кров.
Док: — Чон, поклич медсестер..
Чонгук як вкопаний стояв і дивився на шов, який розійшовся. Він драпанув за медсестрами, так як йому і сказали.
Док: — Здається твій хлопець юначе, скоро свихнеться..так драпанув

🐯— Все погано док? Чон дуже багато бере на себе вини... Зараз напевно теж буде думати що це він винний...
🐯—Ащщ... боляче....
Те дригнувся від торкання дока до його шву.
🐯— Мені зовсім не подобається те що він вважає себе винним....

Док слабо всміхнувся.
Док: — Він така людина..навіть якщо ти будеш йому казати, шо він не винен, він буде рахувати по іншому..
Док обережно щупав шкіру, навкруг шва.

Тим часом Чонгук біг біля стіни, притримуючись за неї. Спереду побачив медсестру і максимально голосно, наскільки він може покликав її, та зразу обернулась, Чон розказав все короткими словами і та побігла за чимось і сказала йому вертатись назад.

🐯— Зрозумів...
Іноді Те прикусував нижню губу від болю,на стільки було боляче.
🐯— Док,але Чон? Він так побіг,але сам ще ледве ходить...з ним все ж добре зараз?
Почав схвильовано запитувати дока.

Док зупинив свої дії і вже хотів визирнути до коридору, як війшов Чонгук.
🐰— Док, медсестра скоро прийде.
Лікар видихнув і підморгнув Техьону. Чонгук підійшов ближче і акуратно взяв Ві за руку.
Док: — Ну що ж, зараз ми тобі вколимо обезбол і заштопаєм тебе.
🐰— З ним все буде добре?
Схвильовано запитав чоловік, дивлячись за всіма діями лікаря.
Док: — Шов зовсім трішки розійшовся, тому тут роботи на пару хв.
Одобряючи посміхнувся док.

🐯— Що-Що? Вколете?
Очі хлопця стали по пʼять копійок. Він почав відмахуватись від дока і медсестри.
🐯— Ні...тільки не укол...
Техен почав дуже сильно нервувати. Він сильно відкинув руку Чона,але як тільки усвідомив це,зупинився і взяв знову його руку.

Чон трохи розгубився, коли його руку відкинули. Але, коли Техьон взяв його знову за руку, він трохи розслабився.
🐰— Тигринятко, я ж буду поруч..
Чонгук акуратно присів біля нього і обійняв, поки док з медсестрою шось робили.

🐯— Док це буде боляче?
Розгублено дивився на дока,обіймаючи у відповідь Чона.
Але док йому не відповів,він лише вколов цей обезбол. Техен від страху і трохи болю сильно сжав руку Чона.
🐯— Б...боляче...трохи...
Те вже хотів плакати,як згадав що біля нього сидить Чон. Він стримувався,щоб Чон не винив себе так сильно.

Чонгук поглажував свого маленького хлопчика. Цілував оченята, щоб той не плакав.
🐰— Тигринятко..
Притиснув того до себе за плечі і підняв личко Техьона до свого обличчя. Аби той дивився на нього, а не на дока.

🐯— Що?
Те хотів повернутися назад,але йому не дали цього зробити. Тому він дивився на Чона,іноді кривляючись трохи від болі. Але він скрізь біль посміхався більше Чону.
🐯— Довго ще...?

Док: — Ще трохи..
Чонгук цілував біля оченят хлопця. Обціловував все його личко.
🐰— Ти молодець, Тигринятко...такий сильний.

🐯— В тебе вчусь...
Трохи пошуткував хлопчик і продовжив дивилися то на Чона,то на все те що було позаду Чона. Техен вже спокійно сидів,він вже не відчував що і як там з його боком.
🐯— Гукі,ти як себе почуваєш? вже не кружляє в голові?

Єдине зараз, що його кружляє, так це поцілунки Техьона. Тому він помахав головою, а-ля всьо шик. Притулився носом до маківки хлопця і почав вдихати його приємний запах.
Док: — От і все!