Вігукі +18💜

💜9💜

🐯—Ти залежиш від Намджуна? До речі перестань за мною ходити як хвостик. Я на роботі,я тебе взагалі не знаю.
Спершись руками на стіл,повернув лице на хлопця.
🐯—Може ще когось пошукаєш? 100% я не один таких,як ти сказав? Я «симпатичний».

Чонгук задумливо йшов ззаду Техена.
🐰— Ми один від одного залежимо.
Ще трохи пройшовся, він нахмурився.
🐰— Мені не потрібні інші, мені потрібен ти.

🐯—Що за драма? «Мені потрібен ти» Досить вже.
Зібравши весь посуд,поклав його на піднос.
🐯—Мені і так погано,а тут ще ти зʼявився...дай мені допрацювати цей клятий вечір!

Чонгук так і хоче сказати в голос, що з ним йому не буде погано, але стримується. Він нахмурено скинув піджак і поклав його на стілець поряд.
🐰— Тоді я тобі допоможу.

Закотивши очі,Те вже не витримував.
🐯—Що що? Не потрібно! Ще гірше зробиш! Як взагалі такий хлопець при грошах може прибирати за людьми,ти що?

Чонгук не розумів чому той злиться, він вміє все робити. Прибирати теж вміє. Він ж не завжди був багатим, тай зараз теж прибирає в себе вдома сам.
🐰— Я хочу тобі допомогти, що тут такого?

🐯—Не треба,йди будь ласка до Намджуна свого. Я закінчу з роботою і прийду.
Заспокоївшись трохи,Те забрав те що зібрав хлопець і пішов відносити на кухню.

Чонгук піджав губи, опустив рукава своєї сорочки і накинув піджак. Вирішив, що почекає його на вулиці.
🐰— Тигринятко..
Хмикнув і пішов на свіже повітря.