Вігукі +18💜

💜16💜

Трохи заспокоївшись Техен витер свої сльози і хотів ще посидіти,але без музики. Він вирішив не повертатися сьогодні до дому,вирішив посидіти тут до світанку. Все ще обіймав свої коліна та дивився на небо і на цю красу по всюди.

Чонгук сидів на лавочці, дивився в спину хлопця, який заполонив всі його думки. Той був розтроєний, так щей плакав. У Чона серце кров'ю вже десятий раз обливається. Може це він плакав через нього? Невже той так сильно його засмутив? Налякав?

Проходив час,два...а Техен досі сидів на лавочці,в нього вже закінчилися сльози. Він вже просто сидів,він нічого не хотів,ні працювати,ні вчитися та і не жити. В його житті були лише одні неприємності. З сімʼєю він давно вже не спілкується. Він жив сам по собі,в самотності.

Вони сиділи далеко один від одного, Чона заполонили думки. Чонгук довго вагався, чи варто підійти? Чи варто шось сказати? Чи варто пригорнути до себе і нікому не дати нашкодити цьому Тигринятку?
Він все таки вирішив підійти і розібратись у всьому. Якщо він через нього плаче, Чонгук більше не попадеться йому на очі.
Він тихо обійшов лавочку, на якій сидів Ві,акуратно сів навпочіпки біля нього.
— Ей, Тигринятко...

Піднявши обличчя Те побачив знову цього хлопця. Він вже не збирався тікати від нього,в нього не було сил тікати.
Не довго дивлячись на нього Техен знову уткнувся в коліна.
🐯— Що ти робиш тут так пізно?
Говорив прямо в коліна.

🐰— Тебе побачив...
Чонгук старався говорити тихо, щоб ще більше не налякати хлопця. Чомусь він був впевнений, що той його боїться.
🐰— Ти чимось засмучений...?

🐯— Не думаю,що це тобі потрібно знати. Це мої проблеми.
Досі казав у коліна Техен.
🐯— Вже пізно,йди краще до дому.

🐰— Не піду поки ти не підеш.
Чонгук розсівся на землі, перед обличчям Техена, яке він сховав у колінах.

🐯— Я нікуди не піду,не хочу нікуди,нічого не хочу! Зовсім!
Сильніше приобняв свої коліна. По Тенеху було видно,що в нього вже почалась паніка,він весь дрожав,йому було холодно.