Вігукі +18💜

💜87💜

Техен закінчив складати всі папки,що потрібні були Чону,тому він вийшов,закрив двері кабінету Чона і пішов до хлопців. Він постукав і увійшов.
🐯— Ну що? Намджун підвезеш нас? Будь ласка...

Намджун стулив рота і перевів погляд на Чонгука, який ще досі змурився, а очі його ще досі були схвильовані.
🐨— Так, підвезу..
Чонгук просто встав і пішов до виходу.

Те побачив,що Чон якось не так виглядає,він злякався сильно,невже тому знову погано.
🐯— Чонгук,знову голова болить? Сильно?
Те почав заглядати в очі хлопцю,він взяв лице хлопця у свої долоні і ще раз запитав.
🐯— Сильно?

🐰— Ні, тут не болить..
Чонгук взяв долоню Кіма і перемістив на серце, міцно притискаючи її, так щоб Техьон відчув його удари.
🐰— Тут болить..

🐯— А що з сердечком? Треба в лікарню? Дуже болить?
Те почав хвилюватися,він не розумів чому у хлопця почало серце боліти. Те перевів погляд назад де стояв Намджун.
🐯— Намджун,підвезеш спершу нас у лікарню,будь ласка...?
Почав казати дуже швидко,він вже переживав.

Намджун просто мовчав, він знав, що можливо зря сказав. Але Чон його вивів. Кім махнув головою і тихенько вийшов.
🐰— Тигринятко...

Те провів Нама до коредору очима і переключився знову на Чона.
🐯— Що таке сонечко? Болить сильно?
Він почав сильно хвилюватися,хлопець не міг зрозуміти,що з тим.
🐯— Кажи,що не так?

Чонгук притягнув хлопця до себе, міцно стискаючи його в своїх обіймах. Носом зарився в його волосся і вдихав його запах, щоб заспокоїтись.
🐰— Пообіцяй мені дещо.

Те був у шоці,він нічого не розумів.
🐯— Зайчику,що трапилось?
Те підняв голову і дивився на розгубленого хлопця.
🐯— Що пообіцяти? Що трапилось взагалі,поки мене не було?

🐰— Пообіцяй, що якщо щось станеться, нехай не стається, але..
Чонгук поцілував хлопця у вісок.
🐰— Більше не вибігай роздітим на вулицю!

🐯— ЩО? ЗВІДКИ ТИ....
Те був шокований,звідки той дізнався про це. Він почервонів весь. Про це знав лише Те,він не міг цього розповісти Чону,та Намджун,але Техен попросив того не розповідати. Намджун? Техен повернувся назад де стояв Намджун і сердито глянув на того.
🐯— Намджун~а!
Крикнувши Те почав приближатися до того.
🐯— ТИ МЕНІ ОБІЦЯВ!

Намджун швиденько матереалізувався звідси від гріха подалі на останок крикнувши «Вибач, цей тупоголовий плював на своє здоров'я, от мені і зірвалось..»
Чонгук перехопив злого Техьона і взяв його личко в руки.
🐰— Пообіцяй!

Те так хотів побігти за цим зрадником,але ще памʼятає,що поки бігати не можна. Тому він лише провів поглядом його.
🐯— Нічого,тобі ще везти нас...!
Тихенько собі під ніс промовив. Не встиг той видихнути,як його мардашку вже схопили.
🐯— Але...
Те зразу ж заспокоївся і став маленьким кошенятком поряд з Чоном.
🐯— Ти не повинен був цього знати... та і я не можу цього обіцяти,це інстинкт,з цим нічого не поробиш,я в той момент був готовий на все,та мені було все одно,в чому я і як.
Те підняв личко до Чона і подивився в його карі оченята.
🐯— Вибач...
Опустивши очі,Те склав руки по кишенях.

Чонгук зрозуміло кивнув своєму хлопцеві, він би сам так вчинив. Він засмучено поцілував Техьона в носик і обійняв його.
🐰— Добре...я розумію, але все ж не вибігай майже роздітим з дому.

🐯— Добре...
Те обіймаючи Чона,поглажував його спину.
🐯— Все,пішли?
Та відсторонився і взяв того за руку.

Чонгук погладив руку свого хлопця і зі всією обожнюваністю, Чонгук, глянув на нього.
🐰— Так, можемо йти..