Вігукі +18💜

💜28💜

Чонгук нахмурився через кашель Техена, надіється, що він скоро пройде. Він виїхав з стоянки біля універу і направився до офісу. По дорозі включаючи телефон. До нього подзвонив Джун - 36 раз, Хосок - 25 і ще парочку людей. Він вирішив подзвонити Джуну, той зразу ж взяв трубку.
🐨— ЧОНГУК ТИ ЧОГО ТРУБКУ НЕ БРАВ, У НАС ЧІПЕ.
Чонгук закотив очі і прибавив швидкості.
🐰— Нам, у нас завжди чіпе.
Чонгук вибив і до кінця місця призначення провів в тишині. Як тільки він зайшов до офісу, його відправили на конференцію з декільками партнерами.

Весь день Техен навчався. Але йому було не до навчання,він переживав за Тані. Чекав,коли вже пролетить час в універі.
Деякі однокурсники дивилися на Техена і дивувалися чому він так добре одягнений.
Але він не звертав уваги на це.

Чонгука знову завалили роботою і от як їх лишити самих? Вони всі як діти. Чонгук зі всім розбереться, але по чучуть, щей Джуна не було. Тепер все ясно. Вони до вечора покопались в паперах. І от нарешті вони п'ють каву. Чонгук розсівся на диванчику і витягнув ноги вперед.

Нарешті вже закінчилися пари і Техен зібрався і вийшов з універу. Він трохи пройшов та сів на автобус,доїхавши до дому,він почав відкривати двері,де його вже чекав Тані.
🐯— Таніііі,вибач мене....
*кхе...кхе*
Ентан був ну дуже радий що його хазяїн нарешті прийшов до дому.
Зібравши Тані,Те вирішив подзвонити Чону.

Чонгук сидів у своєму кабінеті, папери були повсюди: на голові у Чона, під носом Чона, над Чоном, на величезному столі, ВСЮДИ.
Він позіхнув і почув дзвінок з телефону. Пальцями незграбно взяв телефон і пішов робити собі, не зрозумілу, яку по рахунку каву.
🐰— Ало..

🐯— Цей...
*кхе...кхе*
Присівши на диван,почав розмову.
🐯— Я вже вдома..Зараз піду прогуляюсь з Тані,але це не те...я тобі дзвоню щоб сказати Дякую,що подбав про мене,дивився за мною..
Позіхаючи сказав Техен,встав з дивану, взувся і вийшов на вулицю.

У Чонгука аж настрій піднявся, до нього подзвонив Техен. Посмішка засяяла на його обличчі, люди, мимо яких пройшов Чон, встали в ступор. Джун який щось показував Хосоку присвиснув.
🐰— Я завжди радий тобі допомогти, подбай про своє здоров'я.
Другу частину речення, він вже сказав строгіше. Мало що, вдруг він заб'є на нього? Чонгук помотав головою, почав робити собі каву, притримуючи плечем телефон.
🐰— Довго з Тані не гуляй, вдруг тебе вкрадуть.

*кхе..кхе*
Чонгук його розсмішив.
🐯— Хто це мене може вкрасти?
Йдучи вулицею,вів Тані і розмовляв через навушники іноді покашлюючи.
🐯— Тебе там закидали роботою?

🐰— Трохи, зараз у мене перерив на пахнючу каву.
Чонгук засміявся і відпив із своєї чашки.
🐰— Це вже напевне мені так в голову вдарило, але все-одно довго не гуляй, дивись як кашляєш.

🐯— Не налягай на каву. Яку вже чашку ти пʼєш?
*кхе...кхе*
Техен вже почав підходити до улюбленого парку,де вони завжди гуляють. Присівши на лавочку,він відпустив Тані,щоб той побігав.

Яку Чон чашку п'є? Та він сам не знає... Трохи покопавшись в голові, видав найбільш можливе число.
🐰— Десь 6, але без неї я тут і засну.
До Чогука підійшли, попросили розписатись, він все зробив, тільки очима шмигнув по тексту. Одобрив.
🐰— Ти як себе почуваєш?
Так непомітноооо Чон перевів на Техена стрілки.

🐯— Що? яку? а я тобі пропонував лягти зі мною..
Незадоволеним голос почав його звітувати.
🐯— І не переводь стрілки на мене...Може тобі допомогти чимось?
Вирішив з ввічливості запропонувати Те.