Чонгук не міг нормально працювати, куди подівався його Техен? Він помахав ножкою, на замітку поставив ще щось купити від кашлю, а то Ві останнім часом дуже кашляє. Він побачив Тані і пішов з ним трохи побавитись. 🐰— Танііііі!
Те продовжував свою роботу,тільки і робив,що клацав по клавіатурі і дивився у монітор. В нього вже все затікало особливо ноги на яких він сидів вже як хочеш. *кхе..кхе* 🐯— Хлопці ну що там? Трохи краще стало? Хл:-Ти диви,справдііі,звідки ви такий... Техен засоромився і почав далі клацати.
Чонгук розвалився на підлозі, і буквально ставив підписи і перевіряв таблички на підлозі. Пару раз до нього зайшли люди з офісу, трохи вжахнулись від його положення. А ще зайшов Хосок і сказав, що Техен на 15 поверсі, вирішує все з хакерами. Чонгук видихнув, встав і вже хотів було йти за кавою, але вчасно розвернувся до водички.
Була вже пізня ніч,Техен вже позіхав у всю,але продовжував клацати по клавіатурі,слухаючи пісні у навушниках, очі вже закривались. І ось третя година ночі,в кабінеті лише роздавалися баси з навушників,Техен лежить на дивані,вже ледве натиснувши останню кнопку,він закінчив весь цей безлад.
Чонгук перебрав більшу частину паперів, їх вже навіть потусували в папки і забрали. Чонгук підвівся з насиджиного місця і пішов до ліфту. Спустившись на 15 поверх, зайшов до хакерів. Техена вже клював носом. 🐰— Тигринятко, ходи сюди... Тихим, майже беззвучним голосом поманив того пальцем. 🐰— Зараз до дому поїдемо.
🐯— Ммм..ви вже розібралися? Техен підняв ноут з колін і піднявся з дивану, поклав ноут на стіл хакерів і підійшов до Чона. 🐯— Я все зробив..тепер в тебе не буде проблем! Обняв Чона і повис на тому.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Чонгук підняв того за попу і поніс з офісу хакерів, перед тим кивнувши їм на прощаня. 🐰— І щоб я без тебе робив? Чонгук правда не знає, щоб він робив. Мабуть посилився б в офісі.
🐯— Ти...б або наняв когось,абоо... *кхе..кхе* 🐯— Або ти б жив тут.. Приобняв Чона за шию. 💭Він дуже пахне приємно💭.
Чонгук всміхнувся і потерся носом в його вісок. 🐰— Який ж ти милий. Чон зайшов у ліфт, а за ним забіг Тані.
Лежачи на плечі Чона,Техен посміхнувся від того що йому сказали що він милий. 🐯— Тобі не тяжко? Все ж я можу йти сам.
Чонгук хмикнув і помахав головою. 🐰— Не тяжко, мені навіть в радість!
🐯— Ну як хочеш,щоб потім не казав що руки болять! *кхе...кхе* Глибоко вздохнув і розслабився на руках у Чона.
🐰— Не скажу, бо такий груз мені тільки в радість. Знову як кіт потерся у вісок хлопця. 🐰— Ти найдрогоцініший груз, який я коли небудь піднімав!
🐯— Та досить вже слів...справді руки в тебе зараз відваляться... Техен почав смикатися на руках. 🐯— До дому вже хочу... Промурликав на вушко Чону.
Чонгук міцніше прижав Техена до себе. 🐰— Скоро, Тигринятко! Ліфт відкрився і він із своєю ціною ношою пішов до своєї автівки.
🐯— Добре..! Пів дороги Техен дивився на Тані,який біг позаду Чона. 🐰— Ти не втомився? Стільки паперів перевірити.
🐰— Втомився, ти теж втомився, стільки в екран дивився... Вибач, що втягнув тебе у це. Чонгук акуратно поставив того на ноги, дістав свої ключі,відкрив двері з пасажирського сидіння. 🐰— Сідай!
🐯— Не вибачайся,я тільки радий допомогти своєму... *Мовчання* 🐯— Зайчику... *апчхи* Техен сів у крісло,весь почервонів та чекав на Чона,поки той теж сяде поряд.
