Виявилося, що вислів про те, що перед смертю усе твоє життя промайне перед очима, все ж таке правдивий...хоча й не зовсім. Я бачив тільки її, тільки Ноа. І це не дивно, бо саме вона, саме Ноа і є моє життя.
Образи, які промайнули перед моїми очима, були не найкращими моментами мого життя, точно ні. І я навіть не бачив усього того, що встиг пережити з Ноа: я не бачив тих моментів, повних злетів і падінь; я не бачив ні розриву, ні зради, ні сварок; я не бачив минулого, якраз навпаки. Я бачив своє життя з нею, яким воно могло бути: я бачив, як ми разом гуляємо на пляжі, я бачив, як ми святкуємо день народження нашого сина; я бачив як вона неймовірно красива та осяяна чекала мене щовечора в ліжку, щоб обсипати поцілунками; я бачив, як вона знову вагітніє, але на цей раз підготовлено, без сюрпризів, без страху чи невпевненості; я бачив як ми сперечалися на кухні, а потім я цілував її, посадивши прямо на стіл; я бачив, як вона плакала, сміялася, страждала і зростала. Я бачив її життя перед своїми очима, її життя зі мною. І мені це сподобалося.
І тоді я запитав себе: «Чому я це бачу? Чому я відчуваю, наче мені показують те, чого я ніколи не матиму?»
Я відчув дірку в грудях, відчув як порожнеча затягла мене. Ні. У жодному разі.
Ще не настав мій час.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Наша провина
Любовные романыЯ постійно дивувалася, чому, якщо ми з Ніком розлучилися понад рік тому, я плакала зараз, ніби ми справді покінчили з усім тільки вчора. Одного разу мені довелося навіть з'їхати з дороги, вимкнути двигун і обійняти кермо, щоб схлипнути, не ризикуючи...
