Наша провина

55. Ноа

Після вечірки ми склали всі подарунки у кімнату Ендрю, вона була повністю готова. Нік пішов зі мною, і ми купили все необхідне: пеленальний столик, гарний візок, який більше нагадував робота-мутанта, ніж візок... і тисячі інших речей, про існування яких я раніше не здогадувалася, на щастя, їх допомагала вибирати мама.

На вечірці нам подарували все, навіть дуже дорогі речі — один з плюсів, якщо у вас друзі мільйонери. До появи дитини ще був час, але я відчувала, що зараз треба зробити все необхідне, зробити все й розслабитися, оскільки всі тільки й вимагають від мене цього.
Я не впізнавала себе. Я переживала різні потрясіння й постійні емоційні гойдалки, які зводили Ніка з розуму, але він мужньо тримався та терпів усе, що я виробляла.
Одним з таких чергових потрясінь став дзвінок Чарлі. Я повинна була сказати йому, що попри біль, який я відчуваю, ми не можемо залишатися друзями: мої стосунки з Ніком важливіші за все це, і я не збираюся їх псувати. Оскільки я не вважала, що таке можна обговорити телефоном, то запропонувала зустрітися десь та за кавою роз'яснити одне одному все, що турбує. У відповідь він запросив мене до себе в дім та одразу заприсягся, що Майкла там не буде. Я погодилася.
Коли Чарлі відчинив мені двері, я відчула безмежну радість, і за секунду ми розтанули в міцних обіймах, обіймах, які дещо ускладнював мій теперішній стан.
— Ти привабливіша, ніж будь-коли, — прокоментував він, дражнячи мене
Я закотила очі й зайшла до будинку. Спогади про ту ніч раптово спалахнули в голові, і мені довелося кілька разів глибоко вдихнути, щоб заспокоїтися.
Чарлі не заслуговував такого мого ставлення, я не повинна була припиняти з ним спілкування, але й продовжувати його було просто неможливо. Після розриву з Ніколасом я змінилася, в гіршу сторону, замкнулася в собі. Я точно б не стала йому хорошим другом.
Він розповів мені, що кинув коледж і провів п'ять місяців у реабілітаційному центрі. Чарлі був алкоголіком, і мене стало не

добре від думки, що я не знала про повернення його хвороби. Він сказав, що місяці в центрі допомогли йому стати новою людиною.
Все було чудово, поки ми торкнулися спірної теми.
— Я знаю, що ти навіть не хочеш чути про мого брата, але, заприсягаюся, він шкодує про все, що зробив тобі, Ноа, — він благально дивився на мене.
Здавалося, що для нього особисто було дуже важливо, щоб я все пробачила і забула. Було видно, що Чарлі занепокоєний цим набагато більше, ніж сам Майкл. До речі, про Майкла. Його знову взяли на роботу в коледж, і він працює з кількома студентами з психічними розладами. Він. Їм. Допомагає.
— Я знаю, що він твій брат, Чарлі, але я хочу його забути, розумієш? Залишити в далекому минулому й ніколи більше не згадувати. Мені дуже шкода, що це зачіпає тебе, але не можу так ризикувати й знаходитися десь поруч із Майклом. Я сподіваюся, що ти це розумієш.
Чарлі трохи зніяковіло кивнув.
— Я радий, що ти знову з Ніколасом, ти виглядаєш щасливою.
— Дякую,— сказала я, міцно обійнявши його. — Дякую, що був гарним другом.
Я покинула його дім зі стиснутим серцем. Я ненавиділа прощання, але тепер я збиралася почати нове життя, і якщо Нік зміг почати з нуля, я мала зробити те саме.
Коли я прийшла додому, у мене паморочилось в голові, тому я відразу пішла спати. Нік повернувся з роботи через пару годин, і я помітила що він був набагато тихішим, ніж очікувалося.
— Ти можеш вимкнути кондиціонер? — спитала я, лежачи на нашому ліжку і спостерігаючи, як він знімає краватку й піджак.