Наша провина

20. Ноа

Наступного дня я прокинулася раніше, ніж звикла у відпустці, була вагома причина, і я була схвильована. Без особливого шуму я повернулася до дівчинки, яка лежала поруч зі мною, вона спала так солодко, що я просто задивилася на неї. Вона була маленька, але уві сні вона постійно рухалася, навіть більше, ніж вдень. І цим вона точно нагадувала людину, яка теж зараз спить недалеко від мене.
Я не хотіла збудити Медді, поки буду збиратися, тому я вирішила віднести її в іншу кімнату. Її маленькі руки обхопили мою шию, і я вийшла з кімнати. Я не знала, чи буде гарною ідеєю віднести її до кімнати, яка відтепер вважається її кімнатою, я точно не хотіла, щоб вона злякалася, коли прокинеться, тому я вирішила все ж таки зупинитися перед кімнатою Ніка. Це було б кращим варіантом. Вони б разом спали б набагато довше і, прокинувшись Медді б відчувала себе в безпеці.

Я повільно відчинила двері, почуваючись дуже некомфортно, ніби зараз прокрадаюся у приватну власність Ніколаса. А раніше все було не так. Я прокрадалася сюди сотні разів, просто, щоб мати можливість побути в його обіймах. Я до болю стиснула губи, щоб відігнати ці спогади з голови. Нік міцно спав, його тіло займало більшу частину ліжка, і, як завжди, у його кімнаті було хоч в око стель як темно. Я залишила двері відчиненими, щоб хоча б щось бачити, і підійшла до ліжка. Коли я поклала її на ліжко, Медді автоматично згорнулася клубочком і почала смоктати великий палець, така ж сонна, як вона була в моїй кімнаті кілька хвилин тому. Я натягнула на дитину ковдру. Ніколасу ніколи не було холодно, він не вмикав опалення і тому повітря у кімнаті було просто крижаним. Коли я накривала Медді, то не помітила, що майже половина ковдри заплуталася в ногах Ніколаса, і хоча я робила все дуже обережно, без різких рухів, Нік все одно розплющив очі. Усмішка з'явилася на його обличчі, і я завмерла на місці. Він простягнув руку й потягнув мене на матрац поруч із собою.
— Що ти робиш, Веснянко, шпигуєш за мною? — запитав він, і, почувши, що саме він вимовив, моє серце шалено забилося. Рік. Рік минув відтоді, як він звертався до мене так востаннє.
Він піднявся, і без попередження, знайшов мої губи; це був невинний і швидкий поцілунок, оскільки я відсторонилася майже одразу, наче обпалена вогнем. Потім Нік, здавалося, усвідомив, що саме зробив. Він розплющив очі, озирнувся навколо, побачив спочатку свою сестру, потім мене, і через секунду зітхнув, щоб не вилаятися.

— На мить я подумав, — сказав він. — Знаю, — перервала я його.
Ми обоє розуміли, що саме це було. Я піднялася з матраца, бажаючи просто зникнути.
— Я принесла Медді, бо не хочу, щоб вона прокинулася сама, — Нік кивнув, дивлячись на маленьку дівчинку, а потім озирнувся на мене.
— Почекай, чому? Куди ти йдеш? — спитав він, стягуючи з себе ковдру й проводячи рукою по обличчю.
«У мене є справи», — я не хотіла розповідати йому куди збираюся йти.
Ніколас кивнув, нахмурившись, а потім широко розплющив очі, усвідомивши, що саме я від нього приховую.
— О, ніі! — надто голосно вигукнув він.
— Тсс, — посміхнулася я. — Ти її розбудиш!
Нік підвівся з ліжка, взяв мене під руку і повів до своєї ванної кімнати. Він зачинив двері й поблажливо подивився на мене.
— Ти божевільна! — випалив він, приховуючи сміх. — Не смійся надомною!
Нік недовірливо похитав головою.
— Ти ненавидиш шопінг, ти докучаєш своїй мамі, тому що вона тратить на це цілий день і ось диво — настає п'ятниця після Дня подяки й ти справжній шопоголік. Можеш мені пояснити як так?
— Я вже пояснювала тобі колись, — відповіла я, повертаючись, щоб піти, але він зупинив мене, перегородивши дорогу своїм клятим тілом. Він усміхався. Ніколас усміхався, дивлячись на