Особлива історія Нори "Вісники Смерті"

Розділ 20 "Пошуки"

- Ми близько, я відчуваю. - Сказала Нора в надії знайти подругу. - Там печера. Гарне місце для сховку своєї здобичі. Я думаю вона там.

- Нора, ми туди самі не підемо. Ми не знаємо що і хто нас там чекає. Можливо, це пастка.

- Ліам, там моя подруга! Я піду незважаючи на все. - Нора попрямувала до печери.

- Почекай, сама не йди. - Ліам прижав лук і був на поготові схопити стріли, він вийшов наперед щоб йти першим.

Вони зайшли до печери. Світло ледь потрапляло всередину тому аби щось придивитись потрібно було докласти зусиль. Почали оглядати місце де стояли. Коли вже за якусь хвилину-дві призвичаїтись до темряви побачили довгий прохід, який вів у глибину печери де було ще темніше, звідти долинув тихий стогін. Нора не оглядуючись побігла туди, а Ліам намагався встежити аби ніхто не напав. На землі було видно сліди крові і лежало тіло, груди якого важко підіймалися. Дівчина одразу побігла до тіла.

- Це не Холлі. - З полегшенням і з здивуванням сказала Нора. - Вона ледь жива, можливо, вона не доживе поки її будемо нести.

- Нора у нас проблеми. - Сказав Ліам.

- Що? Нам потрібно винести цю дівчину звідси.

- Ти ж сама казала, що вона ледве жива, а нам потрібно рятуватись, сюди наближається хтось, входом яким ми зайшли.

- Але де інший вихід?

- Біжи весь час прямо, десь вихід має бути, я спробую затримати його.

- Ліам? - Нора боялась за хлопця.

- Зі мною все буде в порядку. Я в любому випадку виберусь звідси, а ти БІЖИ! - Крикнув Ліам коли потвора була вже біля них.

- Будь обережним! - Нора налякано бігла сама не знаючи куди. Дівчина чіплялась за каміння але бігла хоч і не бачила нічого в суцільній темряві

-Аааа! - Почувся крик болі від якого пройшлись мурашки по шкірі.

- Ліам?! Л-І-А-М!!! - Нора зупинилась.

- БІЖИ! - Крикнув хлопець з останніх сил.

Покинувши друга з монстром на одинці вона тікала. Та через її вигуки монстр відволікся від Ліама і біг на запах дівчини. Він майже дихав в спину Норі. Вона вибігла з печери, пролунав голосний рев позаду. Дівчина повернулась і монстр прижав її до землі. З кожною хвилиною кігті все сильніше впивалися у плечі і прижимали в землю. Ще трохи і він наскрізь проштрикне її плечі.
В повітрі почувся дивний свист і хватка монстра послабилась, а з його плеча збігала цівочка крові. Монстр покинув свою здобич і побіг в гущу лісу, залишаючи за собою величезні сліди.