Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Придурок!

Від лиця Кіри

Після короткого інструктажу я пройшла по рядах перевіривши чи всі пристебнулись.

- Вас вітає головний пілот Олексій Дмитрович! Зараз розпочнеться наш політ. Температура повітря близько 25 градусів тепла! Наш політ буде тривати 3 години 30 хвилин Гарного польоту! (Почувся голос пілота з динаміків)

Перевіривши всі ряди я повернулась на початок і сівши на своє місце пристебнулась. Тіло переповнило приємне почуття. Зараз розпочнеться те від чого я так кайфую. Та тільки я приготувалась до в зльоту я помітила що місце новенького пусте. Але він не заставив себе довго чикати, в наступну секунду він приперся з салону.

- Чуєш, а я вот нік не зрозумію, вроді би не чужі люди, а в кабіну пілотів не пустили! Де справедливість? Ходьби селфі зробив, давненько там не був! (Сказав він чим сильно вибісив мене)

- Слухай, юмарист! Як тебе взагалі до польоту допустили?

- Все просто коли твій батя мультік!

- Мультік?

- Блін мала ну не прикидайся! Мультік це типу мільярдер! Я тобі вже говорив! Я тут чисту через того що в мого тата зараз типу депресія, йому все не подобається! Він...

- Так стоп! Досить! Сядь і пристебнись! (Він з розчаруванням видихнув і ображено сів в крісло)

Літак вихав на зльоту смугу і за кілька секунд почав набирати швидкість! 3....2....1 шасі відірвались від землі й літак почав набирати швидкість. Пасажири почали аплодувати пілотам, а на моєму лиці з'явилась посмішка. Обожнюю саме ці моменти. Зліт і посадка саме най емоційніші моменти кожного разу.

Коли ми набрали потрібну висоту табло ременя безпеки погасло. За хвилин 20 я встала з крісла і почала готувати возик з їжею.

- Зараз ми будимо розвозити їжу! Ти подивишся як це роблю я, а потім будиш сам! (Сказала я Крістіану)

- Я б пропустив уривок з хавчіком і розвіз би всім хенесі! (Сказав Кріс з посмішкою) Спочатку я думала що помиляюсь, але зараз розумію! Дурень дурнем! Як прилечу в Іспанію одразу повідомлю про нього керівництву!

Проігнорувавши його я вивезла возик в салон з пасажирами. Приблизно 20 хвилин ми потратили, щоб обслужити перший і другий ряд. Третій я довірила Крісу і пішла готувати їжу пілотам.

- А це кому? (Запитав Крістіан підходячи до мене) Я глянула на годинник.

- Як ти справився за 5 хвилин? (Запитала серйозно і глянула на ряди з людьми)

- Тю все просто! (В цю секунду до нас підійшов чоловік років 40)

- Вибачте, якщо немає більше сніданків можна мені придбати щось інше? (Запитав він, а я сердито подивилась на Кріса який усміхався мені)

- Вибачте сталась помилка! Зараз наш стюард розвезе вам все! (Сказала злісно я і чоловік кивнувши головою вийшов)

- Ти що сказав їм що більше не має?

- Блін, ну мала погодься так реально простіше! Зараз бухнуть і ляжуть спати, а там дивись і Київ!

- Крістіан це вже занадто! Я негайно повідомлю керівництво!

- Супер, передай привіт татові, а то в мне телефон розрядився!

- Так, досить! Іди й розвези всім їжу!

- Як скажете! (Перекривляв він мене і пішов)

Відчуваю що цей рейс буде най складнішим за все моє життя. Головне не втрачати віри в себе! Цей придурок не зіпсує тобі день!