Дякую тобі...

233 17 0
                                        

- Як тобі фільм? (Запитала Віка! Як? Та я навіть не дивився його! Спостерігати за емоціями Вікторії було набагато цікавіше)

- Класний! І банальний одночасно! (Сказав я з посмішкою) Вона лише закотила очі та мовчки встала.

- Мені вже час!

- На дворі вже стемніло! Можливо залишишся?

- Ні, я і так в тебе вже 3 дні! А завтра в нас з тобою рейс! Мені потрібно до дому!

- Добре, але тоді я відвезу тебе! (Сказав я і вставши пішов в кімнату)

- Ні, навіть не думай!

- Але.... (Я повернувся до неї)

- Ні, Крістіан! Я викличу таксі!

- Добре! Тоді тебе відвезе Алекс!

- Навіщо?

- Це не обговорюється!

- Гаразд! (Сказала Вікторія зрозумівши що не переспорить мене)

- Пішли я тебе проведу!

За декілька хвилин ми з Вікторію спустились на паркінг де на всій готовності стояли батькові коршуни.

- Сер? (Запитав один з них)

- Відвезіть Вікторію до дому! І обережно! Це цінний вантаж! (Сказав я з посмішкою і підморгнув Вікторії)

- Так сер! Міс, прошу! (Алек відкрив задні дверки чорного джипу запрошуючи Віку в середину)

Вона подивилась на мене якимось не зрозумілим поглядом з нотками сумніву.

- Не бійся! Ці зануди не літають як я! (Сказав я їй на вушко)- Дякую що допомогла мені)

- Немає за що! До завтра! (Сказала вона сівши в машину)

Повернувшись до дому я здивувався тиші. Боже Кріс! Так! Мені потрібно відволіктись!

Від лиця Вікторії

Я їхала на задньому сидінні, а в салоні була повна тиша. Признатись чесно було навіть не звично! Мене в перше відвозить особистий водій ще й з охороною. Можливо було варто їхати на таксі? Але хіба Крістіана можливо в чомусь впевнити!? Коли ми під'їхали один з них вийшов здається його звати Алекс. Відкривши мені дверку подав руку.

- Дякую! (Сказала я і пішла в сторону під'їзду що зробив і він) Я здивовано подивилась на нього.

- Мені сказали провести вас до квартири! (Сказав він без жодних емоцій) І навіщо це все? Подумала я і мовчки пішла до під їзда.

Піднявшись на 5 поверх відкрила двері квартири й обернулась до охорони

- Думаю дальше я сама!

- Так, звісно! До побачення!

- Дякую! До побачення! (Зайшовши у квартиру одразу зачиняю двері) Ці 3 дні були занадто насиченими! Та гаряча ванна допомагає прийти до себе.


Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!Where stories live. Discover now