Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Відкритись один одному?

Від лиця Крістіана

Це був чудовий вечір. Коли фільм закінчився ми з Вікторією пішли на терасу. Нічне небо було вкритим зіркам, подував легкий вітер. Я повернувся до дому, щоб взяти плед для Віки. Накинувши його їй на плечі я сім на протилежне крісло.

- Яка в тебе мрія? (Запитала Вікторія)

- Довести батькові що я здатний на щось більше! Розвіяти його сумніви! (Відповів я без сумніву) - А в тебе?

-Не знаю! Моя мрія збулась, ну практично! Я не стала пілотом, але стала борт провідником! Кожного разу коли літак підійматися в небо я мрію опинитись на місці плота. Але не дивлячись на це я вдячна долі за те що вона мені дала. Зараз я не уявляю свого життя без польоту! (З усмішкою сказала вона) Раптом на думку прийшла хороша ідея.

- Які в тебе плани на завтра?

- Хотіла прибрати в дома!

- Ясно, нудьга повна! (З усмішкою сказав я)

- А в тебе є краща ідея?

- Так! Я заїду за тобою рівно о 12:00

- І куди ми поїдемо?

- Поки що це залишиться таємницею! Але тобі сподобається!

Нічні дороги міста були пустими тому доїхали ми швидко. І ось припаркувавшись біля її будинку перевожу погляд на Віку і помічаю що вона спить. Така маленька, тендітна. Вона відрізняється від інших. Глобально! Відповідальна, спокійна та одночасно яскрава, весела. Діставши телефон роблю з нею селфі й усміхаюсь. Ще одна світлина в мій оригінальний альбом.

- Принцес ми на місці! (Говорю я крізь посмішку) Вікторія відкрила очі та подивилась сонним поглядом на мене.

- Я заснула?

- Ага! (Підтвердив я) - Ходи я проведу тебе! А то тебе райончик такий собі!

- Хто б говорив! (Провівши Вікторію я поїхав до дому)

Сьогодні був незабутній вечір який приніс нам двом багато емоцій я впевнений в цьому. Та завтра буде ще більше емоцій. Заодно подивлюсь як поводитися Віка в екстремальних ситуаціях.

Від лиця Віки

Я лежала в ліжку і переглядала сторінку Крістіана в соцмережі. Фотографії з клубу, селфі з дівчатами. І що в ньому такого? Що заставляє мене відкритись йому? Розбещений хлопчик який не знає слова "ні" Раніше я думала так, і мені було простіше. Але зараз з кожним днем я дізнаюсь про нього більше. І розумію що перше враження було хибним. Він веселий, кайфує від чого завгодно, але десь далеко в середині він залишився тим маленьким хлопчиком. З самого дитинства його батько критикував його. Свою увагу компенсував грошима. А потім називав його розбещеним! Де логіка його батьків?

Він робив все можливе, щоб довести йому зворетьне, але що отримав у відповідь? З величезною купою грамот його батько сказав що це все завдяки його коштам і статусу, і відправив сина працювати борт провідником? Він міг бути чудовим пілотом! Найкращим! Я впевнена в цьому. Але я ще досі не розуміла одного! Чому я захищаю Кріса, чому я взагалі думаю про нього?