Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Божевільна!

Від лиця Кріса

Оскільки я почува себе чудово мене виписали з лікарні рівно з тиждень! Весь цей час я думав про цю дівчину! Красивий глибокий погляд! Це те що кинулось в очі першим! Мене гризло з середини те що я не пам'ятаю її! На днях зі мною поговорив батько! Розповів мені що в них є якийсь план, щоб допомогти мені. Хоча я не відчуваю що ця допомога потрібна мені. І ось я стою біля виходу з лікарні й тут приїжджає дві автівки. З однієї виходить ця дівчина.

- Привіт! (Говорить вона з посмішкою)

- Привіт! (Без емоціонально відповідаю я)

- Давай! Сідай! (Говорить вона і сідає за кермо) Зрозумівши що виходу немає я сідаю в автівку.

- Кріс ти правда не пам'ятаєш мене?

- Вибач, але ні

- Добре! Тоді поїхали!

- Куди?

- До тебе! В нас сьогодні насичений день! (Дівчина завела автівку і повернувшись до мене усміхнулась, а погляд був таким як ніби вона щось обдумає, варто чи ні?) В наступну секунду вона зірвалась з місця. Я схопився за дверку і швидко пристебнувся!

Від лиця Віки

- Ти божевільна? Збав швидкість! Якщо ми кудись вріжемось від нас нічого не залишиться! Я не повернусь на лікарняну койку! Ця машина небезпечна! Це взагалі не автівка! П'ятою точкою по асфальті їдиш! (Панікував Кріс) Я усміхалась своїм думкам. Він реально нічого не пам'ятає! Крістіан якого я знала ніколи б не сказав на свою автівку таке! І він просто обожнював швидкість! Ну нічого ми повернемо його!

- Не панікуй! Все під контролем!

- Я починаю сумніватися в словах батьків! Де вони побачили в тобі риси спокійної та милої дівчини?

- Впізнаю твій сарказм і підколи! Значить не все втрачено! До речі ми на місці! (Сказала я заїхавши на подвір'я особняку)

- Що це? Де ми?

- Це твій будинок! Хоча слово замок підійде сюди більше! Виходь! (Говорю я і покидаю салон автівки)

- Я більше ніколи не сяду у твою автівку! Ти божевільна!

- Вона твоя! (Говорю з посмішкою я і згадую себе після нашої першої поїздки) - Пішли! В нас сьогодні запланований кіноперегляд!

- Ти точно божевільна! Ми приїхали вертати мені пам'ять, щоб я згадав твою неадекватну персону чи фільми дивитись?

- Цей фільм особливий! З твоєю участю! В головній ролі! (Сказала я і пішла в сторону кінотеатру) Зайшовши в приміщення я піднімаюсь в кімнату в якій стоїть проєктор і запихаю флешку! Цей міні фільм підготували люди тата Кріса. Сподіваюсь це дасть хоч якийсь результат. Коли я повернулась в кіно зал Крістіана вже сидів в одному з крісел. Сівши поряд я подивилась в його сторону.

- Готовий?

- Ага! (Без ентузіазму сказав він)