Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Дивні відчуття

Я прокинувся досить пізно. Зайшовши в кухню я побачив якусь папку на столі. Підійшовши я взяв її в руки та зрозумів це те що я просив в охорони.

Ну що, зараз побачимо чим ти дихаєш!

" Місце проживання — Париж          Навчальні заклади — Школа 67, інститут міжнародних відносин   Бізнес - 4 ресторани на території Парижу                                                 Річний дохід - 800 000$                   Нерухомість, майно — Трьох кімнатна квартира в центрі міста, ауді а3                                     Сім'я — Не одружений                     Судимості — Не має

Признатись чесно його біографія досить чиста. Я сподівався побачити щось гірше! Але виявляється це буде досить просто! Вчора я прийшов до простого рішення. Скоро він полетить назад їсти свої круасани, а наша дружба з Вікою продовжиться! І вона знову засудить його!

Планів на сьогодні не було тому я вирішив відвідати кікімару. Одягнувшись я швидко вийшов з квартири.

- Доброго дні, ви кудись їдете?

- Так!

- Давайте ми вас відвеземо!

- Ні, я поїду на своєму авто, а ви за мною!

- Гаразд! (Відповів один з охоронців)

Підійшовши до чорного спорткару я сів за кермо і за декілька хвилин виїхав зі стоянки. Та на пів дороги в мене з'явилось дивне бажання! Заїхавши у квітковий магазин я купив величезний букет білих троянд і поїхав далі. А що тут такого? Дружній подарунок!

За декілька хвилин я був на п'ятому поверсі біля її дверей.я натиснув на дзвінок і за декілька секунду двері відкрились. Мій погляд пройшовся по Вікторії. На ній було домашнє плаття на бретельках трішки вище колін.

- Кріс? (Здивувалась вона)

- Привіт! Запросиш?

- Так, звісно заходь? А що ти тут робиш?

-Прийшов в гості, до речі це тобі! (Сказав я протягуючи їй букет)

- Дякую! А в честь чого? (Сказала вона з милою посмішкою) Я одразу підмітив що заради цієї посмішки можна зробити що завгодно! Так стоп! Візьми себе в руки Кріс!

- Просто так!

- Ясно, заходь! Я якраз готую обід!

- О я як завжди вчасно! (Засміявся я)

Я пройшов в кухню і сів за стіл. Тим часом Вікторія поставила букет у вазу і підійшовши до плити почала щось робити. І знову моя улюблена картина. Це все так мило.... Навіть занадто щоб....

- Ось тримай! Смачного! (Сказала Вікторія поставивши перед мною стейк і салат)

- Дякую! (Наступних хвилин 30 ми їли та обговорювали роботу) Вікторія встала зі столу і зібравши посуд пішла до раковини. Та як тільки вона відкрила кран вода почала бризкати в різні сторони. Я швидко підбіжав і затиснув його.

- Я тримаю! Перекрий воду! (Сказав я їй)

- Все! (сказала вона і я відпустив кран з відки знову хлинула вода)

- Віка! (Крикнув я)

- Ой, пробач! (вона знову щось там покрутила і вода зупинилась. І ось ми в мокрому одязі сидимо на підлозі й сміємось як малі діти)

- Боже Крістіан, ну чому коли ти поряд все завжди боком?! (Крізь сміх сказала кікімара)

- Не парся! Я зараз все виправлю!

- Ні! Не треба! Ще не вистачало всіх сусідів затопити!

- Не бійся! все під контролем!

- Ага! Як тоді в Нідерландах?

- Блін Віка ти ще довго будиш мені це згадувати? Йди краще переодягнись! (Сказав я з хитрою посмішкою дивлячись на її мокре плаття)

- Кріс! (Сказала вона і швидко пішла кудись) Незабаром вона вийшла вже в джинсах і футболці.

- Ти точно справишся з цим?

- Не сумнівайся!

- Ну тоді ось інструменти, а я зараз прийду!

- Ти куди?

- Сходжу в магазин! Візьму нам еклерів до чаю!

- Добре, йди! (Вже за декілька секунд я почув як вхідні двері захлипнулись)

Ну що приступимо! Я знав футболку і приступив до ремонту. Боже Крістіан що ти робиш? Сказав мій внутрішній голос. Я зараз у квартирі дівчини якій просто так приніс квіти, ремонтую кран і чекаю поки вона принесе еклери, щоб випити з нею чай і мило поговорити! Мої думки перервав дзвінок у двері? Дивно! Вікторія не взяла ключі? Відкривши кран я перевірив воду і пішов в коридор. Та яким було моє здивування побачити там...

Привітик❤️
Як вам глава? Неочікувано? Як думаєте хто прийшов до Віки? Що буде далі?😱