Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Віп пасажир

Від лиця Крістіана

Я взяв колбу з завареною кавою і вже хотів піти, чесно! Але вирішив одним оком подивитись на змійку! Вона така класна...

- Привіт манюня! (Сказав я постукавши по контейнеру, його, мабуть, ще не годували) - Та напевно голодний! Поки прінцес нагодує всіх в літаку ти хвостик в бублик звернеш! (Беру в руку коробку з надписом корм, привідкриваю кришку і насипаю в контейнер)

І тут все пішло не по плану, змія зашипіла і я дьорнувши рукою переверну контейнер.

- Оууу ти куди! (Змія швидко скрилась з мого полю зору) - Декому це дуже не сподобається!

- Чого так довго? (Питає Віка коли я повертаюсь до неї)

- Шукав!

- Шукав? (З підозрою перепитала вона) - А ну розказуй, що в тебе сталось!

- Наш VIP клієнт вирішив прогулятись! (Сказав я пошепки)

- Що? (Запитала вона і швидко пішла в носову частину літака)

Все, зараз буде скандал!

- Як це сталось? (Запитала вона)

- Я не знаю, я прийшов, а тут таке! (А раптом повірить? Подумав я, але один її погляд і я розумію що варто розказати) - Я вирішив його погодувати!

- Добре, без паніки! Якщо його немає тут, то він де? (Запитала вона і ми одночасно подивились на салон з пасажирами) - Чорт! Кріс нам потрібно найти її поки ніхто нічого не запідозрив! В салоні 189 людей! Уяви яка паніка підніметься!

- Добре давай так я буду шукати у хвості, а ти на початку! (Сказав я і пішов в кінець літака)

20 хвилин пошуку дали свої плоди. Ця зараза сиділа закручена на термосі. В принципі логічно що змія буде шукати тепло! Виглядаю в салон і бачу що Віка якраз іде в мою сторону...

- Її ніде немає!

- Не дивно, тому що вона тут! (Показую на термос)

- Який план дій? (Запитала вона)

- Давай я попробую переставити її разом з термосом!

- А якщо вона тебе вкусить?

- Тоді скажеш пресі що я спасав пасажирів від пітона, а не від цієї манюні! Поставлять мені посмертний пам'ятник, я на пітоні! (Гордо сказав я)

- Ага, ти на пітоні та давай, щоб це було більш символічно поставимо його в Нідерландах, на родині твоїх фантазій! Давай серйозно! Що робити?

- Тримай контейнер, на рахунок три я покладу її туди, а ти закриєш!

- Ти впевнений? А якщо щось піде не так?

- Сподіваюсь що ні! Все погнали! (Я поволі підійшов до термоса і ще повільніше взяв його в руку) Змія зашипіла, а я зробивши глибокий вдих підняв його в повітря.

- Один! (Підхожу балище) - Два! (Поволі опускаю в контейнер) - Три! (Віка закрила кришку і ми з полегшенням видихнули)

- Більше ні на крок! (Сказала вона запхавши змію в шкавчик)

- Пристигніть, будь ласка ремні безпеки ми заходимо на посадку в аеропорт Бориспіль! (Почувся голос пілота)

- Ти мені більше не дружок! (На прощання говорю змії та повертаюсь в носову частину літака)