Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Де я?

Я припаркував своє авто біля входу в клуб і одразу пішо в середину. Довго її шукати не довилось. Вона танцювала на барній стійці. Я не хотів порушувати цей момент і діставши телефон почав знімати відео з посмішкою на лиці. Та коли Вікторія почала шататись я зрозумів що потрібно негайно забрати її звідти поки вона не впала і не пошкодила собі щось.

Я підійшов до бару і стягнув її звідтамти.

- Кріс? Ти як мене знайшов? (Запитала вона ледь стоячи на ногах і відключилась) Чорт! Подумав я і взявши її на руки поніс до свого авто, підмітивши що вона легенька неначе пушинка.

Я посадив її на переднє сидіння, а сам зайняв місце водія. Завівши машину я виїхав в сторону свого будинку. По дорозі декілька раз кидав погляд на кікімару яка мило спала на сидінні. Зараз вона подобається мені набагато більше. Зараз Вікторія не кричить, не сперечатися і не злиться. Поки я їхав до будинку уявляв яким веселим будить ранок.

Припаркувавши авто на підземній стоянці я знову взяв Вікторію на руки та пішов в сторону ліфта. Піднявшись на 23 поверх підхожу де дверей своєї квартири й притримуючи дівчину однією рукою шукаю ключі та відчиняю двері.

- Ммм прилетіли? (Прошепотіла вона)

- Ага! Ще й як! (Сказав я і поклав її на ліжко і знявши з неї плаття накрив і пішов в кухню з посмішкою) Вже зараз уявляю її вираз обличчя завтра.

Від лиця Вікторії

Дика головний біль заставляє мене прокинутись. Та коли я відкриваю очі помічаю що знаходжусь в якій невідомій кімнаті. Кімната була виконана в темних тонах з панорамними вікнами. Чорт, я нічого не пам'ятаю! Я хотіла встати з ліжка як помітила що я в одіта в чиюсь чоловічу футболку чорного кольору. Боже, що тут відбувається! Вставши з ліжка я хотіла знайти свій одяг або хоча б тефон, але мені не вдалось. Я ще раз оглянула кімнату яка була пуста. Ніякого декору або чиїхось речей. Жодних о знаків чийогось постійного перебування тут, як ніби в номері готелю.Та мій погляд зупинився на стіні з якимись грамотами. Можливо це дасть мені якусь підказку. Та те що я прочитала на одній з них поставило мене в ступор! "Найкращий випускник інституту міжнародної авіації 2019 року Крістіан Каплані" Все, це кінець! Я почула якийсь звук який лунав за дверми цієї кімнати.

Боже, ну чому я! Подумала я і скривившись вийшла з кімнати.

- О, привіт! Як спалось?(Сказав Крістан з посмішкою тримаючи в руках якісь пакети) Як виявилось це була доставлення їжі.

- Привіт! (Не впевнено сказала я) - А що я тут роблю? (Додала я)

- Ну як сказати? (Сказав він роблячи задумливий вид)

- Кріс, як я сюди попала?

- Я забрав тебе з клубу!

- Так, добре! Клуб пам'ятаю! Але навіщо ти мене забрав? Я була з дівчатами!

- Ти подзвонила мені п'яна в кому і сказала що сумуєш! Що хочеш до мене!

- О боже! (Сказала я закривши лице руками)

- Що ти вчора пила?

- Я не пам'ятаю! (Від моєї фрази він засміявсья, а потім став серйозним)

- Як можна бути такою безвідповідальною? Як мала дитина! Я негайно повідомлю твоє начальство! (Сказав він перекривляючи мене. Зазвичай кожного разу я говорила йому це!)

- Це не смішно!

- О ні! Не смішно було якраз тоді коли ти хотіла подзвонити моєму батькові! (Сказав він крізь сміх, а в мене душа пішла в п'ятки)

- Що? О боже! Ти ж не дав мені цього зробити!

- Знаєш? Ти дуже настирна коли п'яна! Тебе складно зупинити!

- Все мені кінець!

- Сідай поснідаємо!

- Ага ще чого? Мені негайно потрібно подзвонити йому! А ще краще поїхати! Точно, виклич мені таксі!

- Стоп! Спокійно! Все добре! Ти не встигла подзвонити йому! Я зупинив тебе! (Я полегшенням видихнула і вже хотіла сказати що він придурок і так жартувати не можна, але він додав)- Поцілунком!